Главное меню
Реклама

`

Обробiток ґрунту пiд кавун

Найкращі в Європі кавуни вирощують в Україні, а саме у південному її регіоні, на піщаних та супіщаних ґрунтах дельти Дніпра. Саме там по­єдналися надзвичайно сприятливі природні умови для отримання плодів високої якості.

Найкращі в Європі кавуни вирощують в Україні, а саме у південному її регіоні, на піщаних та супіщаних ґрунтах дельти Дніпра. Саме там по­єдналися надзвичайно сприятливі природні умови для отримання плодів високої якості. Аеровані та водопроникні ґрунти, що добре прогріваються, достатня кількість тепла та сонячного світла обумовлюють високі смакові та дієтичні якості кавунів. Але характерними особливостями регіону є незначна кількість атмосферних опадів, підвищена вітрова активність та тривалі посухи, які часто не дають можливості сформувати достатні запаси ґрунтової вологи в осінньо-зимовий період та поповнювати їх протягом вегетації. Левова ж частка площ кавуна у регіоні зосереджені в незрошуваних умовах. Відтак, головним завданням раціональної системи обробітку ґрунту під кавун є максимальне накопичення та ефективне використання ґрунтової вологи.
Витрачання вологи рослинами кавуна досить високе: транспіраційний коефіцієнт становить 600, що у 2–3 рази перевищує показники таких посухостійких культур, як кукурудза, сорго та просо. Велика витрата води рослинами забезпечується потужною кореневою системою. Основна маса коренів кавуна розміщена в 30-сантиметровому орному шарі ґрунту, однак головний корінь може заглиблюватися до 1–1,5 м. Вшир корені розгалужуються на 1,2–2,5 м. Розвинена коренева система однієї рослини може охоплювати до 15 м3 ґрунту, що зумовлює високу посухостійкість культури та дає їй змогу розвиватися на бідних (піщаних) ґрунтах.

Значення основного обробiтку

Підготовка поля під сівбу кавуна включає основний і передпосівний обробіток ґрунту.
Відомо, що основний обробіток є головною ланкою в системі вирощування сільськогосподарських культур. Він частково вирішує завдання інших складових технології, зумовлює напрямок процесу гумусоутворення, зміну агрохімічних і агрофізичних властивостей ґрунту. Загалом своєчасне проведення основного обробітку ґрунту допомагає вирішувати такі агротехнологічні завдання:
     створення розпушеного орного ша­ру з оптимальною фізичною будовою;
     покращення водного, повітряного та теплового режимів;
     загортання добрив і пожнивно-кореневих решток;
     поліпшення фітосанітарного ста­ну ґрунту.
Агрофізичні умови вирощування рослин можна регулювати, вибираючи той чи інший спосіб обробітку ґрунту. Що водостійкіша ґрунтова структура, ретельніше і глибше оброблений ґрунт, менша його щільність, то більша його здатність поглинати вологу атмосферних опадів. Для чорнозему південного водопроникність водостійких агрегатів понад 1 мм значно більша, ніж неводостійких такого ж розміру чи менших за розміром. За збільшення їх з 1 до 7 мм водопроникність зменшується. Найбільша вона за умови, що структурна фракція має розмір 2–3 мм.
Ефективність того чи іншого прийому обробітку ґрунту щодо створення водного режиму визначається не тільки водопроникністю, а й тим, як накопичена ґрунтом волога зберігається і витрачається. Найменшою здатністю до випаровування відзначається орний шар, складений із водостійких агрегатів розміром від 0,5 до 3 мм. Швидкість випаровування води з ґрунту такого структурного складу в літній день становить 11,5 г зі 100 см2 за добу, тоді як ґрунт, складений із брилистих часток розміром від 10 до 50 мм, за тих же умов випаровує вологу зі швидкістю 28,2 г на 100 см2 поверхні.
Із водним режимом ґрунту тісно пов’язаний його повітряний режим. Дослідженнями встановлено, що по­треби рослин у кисні цілком задовольняються, коли повітрям зайнято не менше 12–15% об’єму ґрунту. Якщо цей показник перевищує 20%, ґрунт швидко висихає, а якщо він менший 10% й особливо 8%, спостерігається кисневе голодування рослин.
Спосіб обробітку ґрунту впливає і на тепловий режим, адже внаслідок змін щільності змінюються теплоємність і теплопровідність. Що ґрунт щільніший, то більше тепла він утримує. За зміни щільності чорнозему південного з 1,1 до 1,6 г/см3 його теплопровідність зростає в 2–2,5 рази. За узагальненими даними, для чорноземних ґрунтів південного Степу України діапазон зміни щільності внаслідок обробітку становить 1,1–1,6 г/см3, а під час сівби — 1,1–1,3 г/см3. Співвідношення цих даних із показниками оптимальної щільності ґрунту під основні сільськогосподарські культури показує, що застосовувані агротехнологічні заходи, як правило, формують орний і посівний шари, які дещо відрізняються за щільністю від оптимальної.
Важливо також, що у розпушеному шарі ґрунту активніше відбуваються мікробіологічні процеси, внаслідок чого нагромаджуються поживні речовини у доступній для рослин формі.

Восени чи навеснi

Якщо щодо глибини основного обробітку ґрунту під баштанні культури у спеціалістів та господарників питань останнім часом майже не виникає, то щодо строків проведення цього важливого агротехнологічного заходу існують деякі розбіжності. Одні відстоюють традиційну відвальну оранку на глибину 25–27 см, а інші — весняну оранку на таку саму глибину.
Проведені дослідження свідчать, що зяблева оранка плугами з передплужниками сприяє накопиченню в ґрунті вологи, є дієвим заходом у боротьбі з бур’янами, хворобами та шкідниками. Проте деякі дані доводять, що весняна оранка сприяє кращому збереженню вологи у передпосівний період. До того ж, осіння оранка часто пов’язана з обробітком сухого ґрунту, що призводить до великих витрат на його проведення і викликає необхідність додаткового весняного обробітку для розробки брил і боротьби з бур’янами.
У роки, коли у зимовий та ранньовесняний періоди у ґрунті накопичуються підвищені запаси вологи, на легких ґрунтах Херсонщини на полях з невеликою кількістю рослинних решток практикують проведення весняної оранки з обов’язковим одночасним коткуванням та передпосівною культивацією. А зав­данням допосівного обробітку ґрунту, що включає ранньовесняне боронування та одну-дві культивації, є збереження вологи та знищення пророслих бур’янів.
У зв’язку з дослідженням строків проведення основного обробітку ґрунту під кавун постало питання вивчення різних варіантів допосівної підготовки, які в умовах південного регіону вивчені мало. Це, зокрема, кількість допосівних культивацій і можливість заміни їх боронуванням. Тож метою наших досліджень стала роз­робка найбільш ефективної системи допосівного обробітку супіщаного ґрун­ту під кавун для незрошуваних умов південного Степу України.

Хiд дослiджень

Дослідження проводилися в дослідному господарстві ПДСДС ІВПіМ НААН (Голопристанський р-н Херсон­­ської обл.). Територія ДГ належить до Олешківського природно-сільсько­гос­­подарського району, який розташований на піщаних аренах борової тераси Дніпра. Ґрунти представлені чорноземом південним малогумусним супіщаним. Характерною особливістю цих ґрунтів є значна потужність гумусового профілю — до 76 см за вмісту гумусу до 1%.
Агрометеорологічні умови під час проведення досліджень були різноманітні, що дало можливість спостерігати ріст та розвиток рослин кавуна та їх продуктивність у залежності від основних технологічних прийомів вирощування у різні за сумою опадів і температурним режимом роки.
Дослідження строків проведення основного обробітку та способів перед­посівного обробітку ґрунту під кавун сорту Княжич відбувалося у польовому двофакторному досліді (табл. 1). Схема розміщення рослин — 140 × 140 см. Сівбу кавуна проводили в І декаді травня. Догляд за посівами був однаковий і проводився відповідно до загальноприйнятої технології.
Встановлено, що строки проведення основного обробітку ґрунту впливали на вміст та розподілення елементів живлення по горизонтам орного шару ґрунту.
В середньому за роки досліджень найбільша кількість нітратного азоту та рухомого фосфору в орному шарі перед сівбою відмічалася після проведення зяблевої оранки. Так, кількість нітратів у цих варіантах становила
9,6 мг/кг абсолютно сухого ґрунту, тоді як після веснооранки та оранки у «зимові вікна» — 6,7 та 4,6 мг/кг відповідно. До того ж, проведення зяблевої оранки сприяло більш рівномірному розподіленню азоту. Найбільша кількість цього елемента живлення у шарі ґрунту 0–10 см була після веснооранки — 11,4 мг/кг ґрунту, дещо менша — 10,4 мг/кг — у варіантах із зяблевою оранкою і найменша —
6,3 мг/кг — за оранки у «зимові вікна».
Враховуючи, що інтенсивний ріст і розвиток кореневої системи кавуна розпочинається ще до появи сходів, більш висока кількість рухомих форм елементів живлення і рівномірне їх розподілення за зяблевого обробітку ґрунту сприяло формуванню більш розвиненої кореневої системи і надземної біомаси рослин, ніж за інших досліджуваних строків оранки.
Суттєво впливали на вміст рухомих форм елементів живлення в орному шарі й способи допосівного обробітку ґрунту. Особливо помітно це було під час аналізу вмісту нітратів. У середньому за роки досліджень краще цим елементом були забезпечені посіви, де по фоновій зяблевій оранці проводили три технологічні операції з допосівної підготовки (варіанти 1 та 2). У цих варіантах перед сівбою кавуна в орному шарі ґрунту містилося 9,6 мг/кг нітратного азоту, тоді як у варіантах 3 та 4, де в комплекс допосівного обробітку входило по дві операції, вміст цього елемента був, відповідно, 5,6 та 6,8 мг/кг ґрунту.
Із літературних джерел відомо, що майже весь азот чорноземного ґрунту (98%) зосереджений у гумусі. На основі наукових досліджень встановлено, що в чорноземах він міститься в основному (74–78% від загального обсягу) в негідролізованій, тобто важкорозчинній і недоступній для рослин формі. Найбільш доступні мінеральні його форми становлять усього 1–2,5%. Азот, що легко гідролізується і може бути використаний рослинами за створення відповідних умов, становить 5,4–8,8%, азот, що важко гідролізується — 12–28% від загального його вмісту. Тому рівень забезпеченості ґрунту доступним для рослин азотом можна визначити за вмістом мінеральних, легкогідролізованих його форм та показником нітрифікаційної здатності ґрунту.
Проведення глибокої культивації у варіантах 1 та 2 досліду сприяло по­кращенню нітрифікаційних процесів, інтенсифікації мінералізації органічної речовини ґрунту.
Найбільші запаси продуктивної вологи на час сівби кавуна у шарі ґрунту 0–30 см за роки досліджень були по веснооранці (14,36 мм), тоді як по зяблевій оранці вони становили 13,54 мм, а за оранки в «зимові вікна» — 12,86 мм. Запаси вологи у горизонті ґрунту 0–10 см також були найбільші за веснооранки (5,12 мм), а найменші — за оранки у «зимові вікна» (3,29 мм).
Аналіз структурного стану ґрунту показав, що за відповідних строків оранки вміст агрономічно цінних агрегатів (0,25–7 мм в діаметрі) в орному шарі майже не залежав від способів допосівного обробітку. А от за більш пізніх строків оранки відмічено збільшення кількості цих агрегатів на 2–3% порівняно з контролем. Коефіцієнт структурності орного шару перед сівбою був найвищим (1,5) у варіантах з веснооранкою, тоді як за оранки у «зимові вікна» складав 1,44, а за зяблевої оранки —1,33. Вміст водотривких агрегатів теж був дещо вищий за більш пізніх строків оранки, ніж за зяблевої.
Важливим показником фізичних властивостей підготовленого під сівбу ґрунту є також щільність складення орного шару. Усі досліджувані варіанти підготовки ґрунту створювали оптимальну для чорнозему південного супіщаного щільність складення як у орному шарі (1,3–1,37 г/см3), так і у горизонті 0–10 см (1,22–1,26 г/см3). Проте по впливу на цей показник між варіантами були відмічені деякі відмінності. Так, за найбільш пізнього строку оранки (навесні) щільність складення орного шару становила 1,3–1,32 г/см3, за оранки у «зимові вікна» — 1,32–1,34, а за зяблевої — 1,33–1,37 г/см3. Ці дані свідчать про поступове ущільнення орного шару з часом, тобто що пізніше проведено основний обробіток, то щільність складення орного шару менша.
Підтвердженням цього є також те, що щільність складення горизонту ґрунту 0–10 см по веснооранці була на 0,01 г/см3 менша, ніж за зимової оранки, і на 0,02 г/см3 менша, ніж за зяблевої. І це при тому, що передпосівну культивацію на глибину 6–8 см на всіх варіантах провели в один строк. Зменшення кількості технологічних операцій у допосівній підготовці по зяблевій оранці призводило до незначного зростання щільності складення шару ґрунту 0–20 см.
По-різному впливали строки проведення основного обробітку ґрунту і на засміченість посівів кавуна. У роки з дощовими весняними періодами кількість бур’янів перед першим міжрядним обробітком у варіантах досліду була однакова, а у роки з помірною або недостатньою кількістю опадів загальна їх кількість була найменшою після оранки у «зимові вікна» — в середньому 12–14 шт./м2, тоді як після веснооранки — 13–15, а після зяблевої оранки — 15–18 шт./м2. Способи допосівного обробітку ґрунту на загальну кількість бур’янів у посівах майже не впливали.
Не було помічено й значного впливу строку проведення основного обробітку на тривалість вегетаційного періоду і проходження фенологічних фаз розвитку рослин. Проте він був найбільш впливовим чинником, що визначав урожайність кавуна. Найвищий урожай плодів як у окремі роки, так і в середньому за роки досліджень отримано на варіантах із зяблевою оранкою, де середня урожайність становила 20,4–23,4 т/га, що на 2,1–
5,1 т/га більше, ніж за оранки у «зимові вікна», та на 2,9–5,9 т/га — ніж за веснооранки (табл. 2). Суттєвої різниці в урожайності між оранкою в «зимові вікна» та веснооранкою не було — середній урожай був 17,5–18,3 т/га.
Дія способів допосівного обробітку за різних строків оранки була неоднакова. Якщо за оранки взимку і навесні суттєвої різниці між варіантами допосівного обробітку не було, то на фоні зяблевої оранки найменший урожай плодів одержували у варіантах, де до комплексу робіт входили лише дві технологічні операції: ранньовесняне боронування в 2 сліди та передпосівна культивація (варіант 3) або культивація на глибину 10–12 см та передпосівна культивація (варіант 4).
Найвищий урожай було отримано у варіантах, де після зяблевої оранки проводили три технологічні операції з допосівного обробітку (варіанти 1 (контроль) та 2). У варіанті 2, який відрізняється від контрольного лише строком проведення глибокої культивації зябу, був той же рівень урожайності, що й у контролі 1 — 23,4 т/га. Зменшення кількості технологічних операцій у допосівному обробітку із 3 до 2 призводило до зниження урожайності на 6,4–12,8%.
Таким чином, у середньому за роки досліджень найбільш впливовим фактором був строк проведення основного обробітку ґрунту. Найвищий урожай плодів отримано за зяблевого обробітку — в середньому на 15,1% вищий, ніж у варіантах з оранкою у «зимові вікна», та на 19,7% — з веснооранкою.

Висновки

На чорноземах південних мало­гумусних супіщаних у незрошуваних умовах південного Степу України для забезпечення стабільно високих урожаїв плодів кавуна та створення умов для збереження родючості ґрунту, накопичення і раціонального використання вологи необхідно застосовувати систему допосівного обробітку ґрунту, яка поєднує зяблеву оранку на глибину 25–27 см та осінню культивацію на глибину 10–12 см. Весняний комплекс робіт із допосівного обробітку має складатися з боронування зябу в 2 сліди важкими боронами та передпосівної культивації на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням.
За проведення зяблевої оранки ґрунту урожайність кавуна в середньо­му на 15,1% вища, ніж за оранки в «зимові вікна», та на 19,7% вища, ніж за веснооранки. Відсутність операції з ранньовесняного боронування зябу в 2 сліди призводить до зменшення врожайності кавуна в середньому на 6,4% порівняно з контролем. Якщо у комплексі робіт із допосівного обробітку ґрунту немає культивації на гли­бину 10–12 см, урожайність кавуна знижується в середньому на 12,8%, порівняно з контролем.  

Володимир Книш, к. с.-г. н., Південна державна сільськогосподарська дослідна станція ІВПіМ НААН,
Владислав Книш, зав. лабораторією, Інститут водних проблем і меліорації НААН

ВИЙШОВ З ДРУКУ ЖУРНАЛ "ОВОЧІВНИЦТВО...
Friday, 07 September 2018
Листопадовийномер журналу "Овочівництво" №11(161) 2018 вийшов з друку і чекає на читачів. За питаннями купівлі журналу телефонуйте у ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИтел.: +38 (044) 499-97-69 (68)...
Fresh Business Expo розпочне вдоско...
Friday, 09 November 2018
Через місяць Fresh Business Expo розпочне вдосконалену версію себе 2018 року! Цього року організатори додають тепличний сектор. Тепличні технології в Україні набувають значної актуальності. З часом ця галузь стане ще більш прибутковою, оскільки є попит на продукцію та сприятливі умови для розвитку....
Tuesday, 12 November 2013
Современное промышленное выращивание овощных и других культур, в частности в условиях недостаточного и неустойчивого увлажнения, связано с широким применением капельного орошения.
Tuesday, 30 May 2017
Закарпатская область всегда славилась как плодородными землями, так и трудолюбивыми людьми.
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир