Главное меню
Реклама

`

Хвороби квасолi та обмеження їх шкiдливостi

Закінчення. 
(Початок у № 6, 2018 р.)

Бура бактеріальна плямистість (бактеріальний опік) уражує всі надземні органи рослин, та найбільш характерними є ознаки на листках. На них з’являються дрібні округлі світло-жовті хлоротичні плями, які згодом розростаються і стають округлими, довгастими або неправильної форми і маслянистими, набувають бурого чи буро-ко­рич­невого забарвлення з жовтою облямівкою. Поступово листок жовтіє, відмирає й опадає. На стеблах з’явля­ються червонуваті з коричневим відтінком продовгуваті плями або смуги. На бобах плями дрібні, розпливчасті.

З часом тканини набувають мокрого вигляду, плями збільшуються, по­глиб­люються і стають темно-масля­нистими або іржасто-ко­рич­невими. На насінні утворюються жовтуваті, буруваті чи іржасто-коричневі плями різної величини і форми, які ослизнюються. Якщо насіння уражується ще зеленим, воно залишається недорозвиненим, зморшкуватим і плюсклим. Часто інфекція проникає в насіння дифузно через судинну систему та насіннєвий рубчик.

Збудником хвороби є бактерії Xan­thomonas axono­podis pv. phaseoli Vauterin et al. Під час вегетації вони поширюються механічним шляхом. Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається за сухої спекотної погоди. Найбільшої шкоди квасолі бура бактеріальна плямистість завдає у районах недостатнього зволоження. Вона викликає випадання сходів, в’янення та відмирання листків, стебел, недорозвиненість бобів, зниження технологічних і посівних якостей насіння. Недобір урожаю може сягати 20–35%.

Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і насіння, в оболонці якого бактерії можуть зберігати життєздатність до 4–7 років.

Кутаста бактеріальна плямистість також проявляється на всіх надземних органах рослин. На листках утворюються дрібні (2–3 мм) червоно-ко­рич­неві кутасті маслянисті, а іноді й хлоротичні плями, які у вологу погоду вкриваються молочно-білим ексудатом бактерій, на стеблах — темні мок­рі вдавлені смуги, а часом і темні плями, які утворюють перехвати. На бобах плями спочатку розпливчасті й вологі, а згодом підсихають і набу­вають маслянистого вигляду. За сильного розвитку хвороба уражує й насіння, яке набуває жовто-бурого кольору і часто зморщується.

Збудником захворювання є бактерії Pseudomonas savastanoi pv. phaseo­licola Gardan et al. Під час вегетації вони поширюються механічним шляхом. Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки й насіння. В ураженому насінні бактерії зберігаються до 3–5 років.

Дрібна коричнева плямистість — ще одне поширене захворювання квасолі. Проявляється у вигляді дуже дрібних світло-зелених плям спочатку з нижнього, а потім і з верхнього боку листків. Листки нижнього ярусу уражуються слабше, ніж верхні. Згодом плями збільшуються, стають округлі або набувають кутастої форми, навколо них з’являється жовта облямівка. Чергування здорових і уражених ділянок листка створює враження мозаїки. Перед дозріванням квасолі уражені ділянки зливаються, буріють, висихають і випадають. На тлі всохлих листків маслянистість плям яскраво виражена. На уражених стеблах з’яв­ля­ються буруваті смуги й виразки, такі стеб­ла часто надламуються.

Уражені рослини мають карликовий вигляд, слабке цвітіння і, як правило, не утворюють бобів. Якщо ж боби утворюються, на них з’являються рожево-жовті з коричневим кільцем або буро-малинові мокрі плями. Іноді спостерігається буро-червоне кільце із зеленим ореолом, але тоді центр плями коричневий. На сім’я­долях плями коричневі, уражені сім’ядолі швидко всихають.

Збудником хвороби є бактерії Xantho­monas campestris pv. phaseoli Dye. Вони продукують токсини, що інгібують проростання насіння, стримують розвиток кореневої системи і надземних органів. Джерелом інфекції стають рослинні залишки, ґрунт та заражене насіння. Сильніше уражуються рослини на ранніх фазах розвитку.

Шкідливість хвороби полягає у знач­ному (до 4 ц/га) зниженні врожайності та втраті схожості насіння.

Рожева плямистість проявляється на листках і бобах у вигляді опуклих чер­воно-коричневих округлих плям. Іноді вони дрібні, до 2 мм у діаметрі, неправильної форми, рожеві, уражена тка­нина добре просвічується. Характерною діагностичною ознакою є те, що
облямівок навколо плям немає. Насіння в бобах не уражується.

Збудником хвороби є бактерії Pseudo­­­monas vignae pv. leguminophila Burkhol­der, що поширюються з крап­лями дощу, комахами, вітром. Зберігаються вони у неперегнилих рослинних рештках і ґрунті. Сильніше уражуються азіатські сорти квасолі. Шкідливість хвороби полягає у передчасному відмиранні лист­ків та зниженні продуктивності рослин. Втрати врожаю в окремі роки становлять до 2–3 ц/га.

В’янення, або іржаво-бура пля­мис­­­тість характеризується в’яненням і загибеллю сходів та дорослих рослин, що припиняють ріст, стають карликовими. У них спостерігається осипання листків, відмирання пагонів і надламування стебел. Іноді на листках з’являються темно-зелені або коричневі плями, тканина на яких засихає й розтріскується вздовж жилок. Контури плям нечіткі, складаються з острівців ураженої тканини. На уражених стеблах зовні помітно почервоніння, а на зрізі — коричневе кільце судин.

Збудником в’янення є бактерії Cory­nebacterium flaccumfaciens pv. flaccum­fa­ciens Dowson, що зберігаються у насінні протягом 4 років. Шкідливість хвороби полягає у в’яненні та загибелі рослин, що призводить до зрідження посівів і зниження врожайності на 3–4 ц/га.

Захисні заходи: дотримання сівозміни, використання здорового по­сів­ного матеріалу, обов’язкове протруєння насіння, своєчасне знищення бур’янів-резерваторів бактеріальної інфекції, вирощування стійких сортів. Підвищеною стійкістю до хвороби характеризуються сорти Отрада, Перлина, Щедра.

Звичайна (зелена) мозаїка проявляється у вигляді хлорозу або нерівномірного мозаїчного забарвлення листків. Симптоми її варіюють залежно від сорту, часу зараження і ґрунтово-кліма­тич­них умов. На світлому фоні листкових пластинок біля жилок часто виникають зелені здуття, а краї листків закручуються донизу. Листки стають жорсткі, скручуються і поникають, їх черешки вкорочені. Рослина відстає у рості й розвитку. Пізніше проявляється загальний хлороз рослин, на листках з’яв­ляються пухирчасті здуття.

Збудник хвороби — вірус Bean com­mon mosaic virus (BCMV), який спричиняє руйнування хлоропластів і потовщення строми пластид у листках. Переносниками інфекції є різні види попелиць. Може передаватися інокуляцією соком. Основне джерело інфекції — заражене насіння. Шкідливість хвороби полягає у недорозвиненості рослин, зниженні їх продуктивності.

Жовта мозаїка викликає пригнічення росту й розвитку рослин. На листках з’являється типова мозаїчність у вигляді чергування хлоротичних світло-жовтих плям на здоровій пластинці. Пізніше уражені листки поникають або скручуються донизу в місцях прикріплення до черешка, але рослини тургор не втрачають. З часом поверхня листків стає хвилястою, вкривається світло-жовтими плямами, вони поступово жовтіють і відмирають. Молоді листки стають крихкими. Міжвузля на стеблах вкорочені, рослини набувають колосоподібної форми, стають кущистими.

Збудником хвороби є вірус Bean yellow mosaic virus (BYMV), який уражує майже всі бобові культури. Передається різними видами попелиць та інокуляцією соком. У насінні не зберігається. Основ­не джерело інфекції — уражені багаторічні бобові трави, у соку яких зберігається вірус. Шкідливість хвороби проявляється у затриманні росту і зменшенні продуктивності рослин.

Тютюнова (пунктирна) мозаїка розпізнається за тим, що жилки на листках уражених рослин набувають червоно-бурого забарвлення, а тканина всередині них забарвлюється ​​у сіро-зелений колір. Уражені ділянки листкової пластинки некротизуються, в’януть і відмирають. На бобах з’являються злегка вдавлені червонувато-бурі плями неправильної форми, частина з яких розміщується групами, утворюючи смуги або кола.

Збудником хвороби є вірус Tabacco mosaic virus (TMV), що уражує понад 230 видів рослин. Протягом вегетаційного періоду він передається інокуляцією соком (з інвентарем під час догляду за рослинами) і механічно — попелицями та іншими комахами. Легко проникає в рослину через механічні пошкодження надземних органів і через кореневу систему з ґрунту, де може зберігатися протягом тривалого часу.

Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, багаторічні інфіковані рослини. Вірус може зберігатися у бульбах, коренеплодах, кореневищах, насінні. Він досить стійкий до висушування і часто тривалий час зберігається в сухих уражених рештках.

Захисні заходи: дотримання сівозміни і просторової ізоляції між насіннєвими й товарними посівами квасолі та іншими культурами, які уражуються вірусом, знищення попелиць, вирощування стійких сортів.  

 

Iнтегрований захист

Мета інтегрованого захисту квасолі полягає у зменшенні поширення і розвитку хвороб до економічно невідчутного рівня їх шкідливості. Найбільш радикальним, екологічно безпечним і економічно доцільним методом захисту є впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, які характеризуються високою стійкістю до хвороб. Серед районованих сортів груповою стійкістю до більшості хвороб характеризуються Буковинка, Веселка, Галактика, Несподіванка, Отрада, Панна, Перлина, Стріке, Щедра та ін.

Важливим захисним заходом є дотримання сівозміни з висіванням квасолі на тому ж полі тільки через 4–5 років, а також вирощування культури після кращих попередників. Такими є озимі та ярі зернові колосові, картопля, цукрові буряки, кукурудза, льон-довгунець, які не мають спільних з квасолею збудників захворювань. Не можна сіяти квасолю після соняшнику і бобових трав, оскільки вони уражуються білою, сірою, вугільною гнилями та ін. Насіннєві посіви мають бути не ближче ніж за 1 км від товарних.

Кращими ґрунтами для квасолі є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5–7,5). На важких, кислих заболочених або надто легких піщаних ґрунтах рослини ростуть погано, сильно уражуються кореневими гнилями та антракнозом.

Квасоля добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, які вносилися під попередню культуру. Втім, гній у нормі 15–20 т/га можна вносити й безпосередньо під квасолю. Так само, як і курячий послід, що знижує ураженість рослин кореневими гнилями.

Підвищує стійкість до хвороб збалансоване живлення рослин, тоді як внесення високих доз азоту спричинює інтенсивне ураження квасолі хворобами. З мікроелементів цій культурі необхідний молібден, особливо у ранні фази розвитку — він підвищує стійкість рослин до антракнозу, борошнистої роси, іржі, бактеріальних хвороб, сприяє росту маси зернівок і урожайності насіння.

Під час основного обробітку ґрунту під квасолю особливу увагу слід приділяти очищенню поля від бур’янів, а також накопиченню й збереженню вологи, що прискорює мінералізацію рослинних решток і суттєво обмежує джерело первинної інфекції багатьох збудників хвороб.

Для сівби використовують кондиційне, добре відсортоване насіння зі схожістю не нижче 92–95% і обов’яз­ково протруюють його біопрепаратом Агат 25-К, па (40 г/т). У день сівби насіння оброб­ляють біологічним інокулянтом Нітрагін (нітрофікс), р. (200 мл/80–100 кг) або Ризобофіт, р. (0,3–3 л/80–100 кг). Інокуляцію можна поєднувати із обробкою мікроелементами (молібденово-кислий амоній, 0,4 кг/т або молібдат натрію, 1,2 л/т) та регуляторами росту рослин.

Сіють квасолю за температури ґрунту на глибині загортання насіння 12…14°С. Сівба у непрогрітий ґрунт призводить до пліснявіння насіння, зниження його схожості, загибелі проростків. На полях пізніх строків сівби рослини більш інтенсивно уражуються антракнозом, борошнистою росою, бактеріальними і вірусними хворобами.

Важливо дотримуватись норми ви­сіву і глибини загортання насіння у ґрунт — зріджені посіви більш інтенсивно уражуються вірусними хворобами, а загущені — кореневими гнилями, антракнозом, білою і сірою гнилями. У разі глибокого загортання насіння зростає ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом.

Здоровий фітосанітарний стан поля забезпечується застосуванням фунгіцидів. Проти грибних і бактеріальних хвороб посіви обприскують дозволеними біофунгіцидами Агат 25-К, па (30 г/га), Фіто­цид, р. (0,5–0,6 л/га). Цей захід можна поєднувати з позакореневим підживленням рослин баковою сумішшю із добрив, біопрепарату Азотофіт, р. (500 мл/га) і одним із дозволених регуляторів росту.

Оптимальний строк збирання квасолі настає, коли 70–90% бобів на рослинах набувають жовтого, зеле­ну­вато-жов­того або жовтувато-зеленого забарвлення, і насіння в них тверде. Запізнення із збиранням призводить до інтенсивного ураження врожаю білою і сірою гнилями, пліснявіння. Вологість насіння під час обмолоту має бути в межах 16–18%. Його оздоровлення від пліснявіння та інших хвороб здійснюють шляхом якісної доробки на токах (очищення, просушування, повітряно-теп­ло­вий обігрів) і доведення його вологості до 10–14%. Ці заходи суттєво зменшують втрати урожаю і зберігають його якість, яка має відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ 4794:2007; ДСТУ 4138-2002; DCTУ EN 12393-1:2003; ГОСТ 12044-81. 

 


І. Марков
, к. б. н., професор, НУБіП України

Fresh Business Expo розпочне вдоско...
Friday, 09 November 2018
Через місяць Fresh Business Expo розпочне вдосконалену версію себе 2018 року! Цього року організатори додають тепличний сектор. Тепличні технології в Україні набувають значної актуальності. З часом ця галузь стане ще більш прибутковою, оскільки є попит на продукцію та сприятливі умови для розвитку....
Определитель вредителей и болезней ...
Thursday, 24 March 2016
Карманный справочник Определитель вредителей и болезней огурца
Thursday, 07 June 2012
Тыква одно из наиболее древних культурных растений на Земле. Исторической родиной большинства видов тыкв является Северная и Центральная Америка, крупноплодной Южная Америка. По посевным площадям тыква занимает пятое место в мире...
Friday, 23 December 2011
Консистенция плодов плотная, с хорошим содержанием сока, приближенная к требованиям для томатов, предназначенных для промышленной переработки. Высокое содержание сухого вещества и вкусовые качества делают возможным как употребление томатов в свежем виде, так и получение сока исключительного качества....
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир