Главное меню
Реклама

`

Контроль хвороб і шкідників дині

Диню (Cucumis melo L.) вирощували ще давні народи Малої й Середньої Азії та єгиптяни. В Україні вона користується великою популярністю за чудові смакові й дієтичні властивості. За даними державної служби статистики, у 2017 р. площі посівів дині склали 18,2 тис. га, було вироблено 83,1 тис. т готової продукції за середньої врожайності 45,4 ц/га (статистичний збірник «Рослинництво України 2017», Київ, 2018).

Для отримання високих урожаїв дині слід дотримуватися технологічних прийомів її вирощування, у т. ч. щодо захисту посівів від шкідливих об’єктів, розвиток яких залежить від погодних умов, господарської діяльності людини і багатьох інших факторів. За холодної дощової погоди рослинам необхідний посилений захист від бактеріозу, антракнозу, кореневих гнилей та інших хвороб, за спекотної — від справжньої борошнистої роси. Чимало клопоту можуть завдати баштанна попелиця, а також росткова і плодова мухи та інші шкідники.

 

Основні хвороби

Антракноз, або мідянка (збудник — гриб Colleto­trichum lagenarium E. et H.) уражує дині, кавуни, огірки протягом усього вегетаційного сезону. Особливо у вологі роки, за рясних рос та щедрого поливу. На уражених листках утворюються світло-бурі, коричневі або жовтуваті плями, які за сильного ураження зливаються. На плодах, стеблах і черешках з’являються бурі або чорні вдавлені плями у вигляді виразок. У вологих умовах вони вкриваються рожевими або червонувато-жовтими спорами, що розташовані концентричними колами. З роз­витком хвороби листя і стебла висихають, а плоди загнивають. Дуже часто уражується коренева шийка, через що рослина в’яне і гине.

Відомо, що оптимальні для розвитку хвороби умови — температура 22…27°С і відносна вологість повітря 85–90%. Тоді інкубаційний період триває 3 дні, а за вологості 65–70% — 6 днів. Це варто враховувати для своєчасного проведення захисних заходів.

Гриб зберігається в насінні та рослинних рештках у вигляді склероціїв (плодових тіл), у яких містяться конідії (спори безстатевого розмноження). У листя вони проникають крізь відкриті продихи, а в плоди і стебла — через механічні пошкодження. Протягом періоду вегетації спори розносяться дощем, вітром, комахами, ґрунтообробною технікою і людьми.

Методи профілактики антракнозу загальновідомі: знезараження насіння, дотримання сівозміни (посів гарбузових на тому ж місці лише через 6–7 років), видалення і знищення рослинних решток, дотримання регламентів захисних обробок і поливу.

Фузаріозне в’янення гарбузових викликає комплекс грибів. Найбільш небезпечні гриби з роду Fusarium, серед яких переважає Fusarium oxysporum Schl. Це одне з найбільш поширених і шкідливих захворювань кавуна і дині. Рослини уражуються ним на всіх стадіях розвитку.

Збудник хвороби має кілька спеціалізованих форм, пристосованих до різних культур. За несприятливих умов він утворює хламідоспори (великі товстостінні клітини), які здатні збе­рігатися у ґрунті декілька років. Поширення хвороби відбувається через заражені ґрунт, насіння та рослинні рештки.

На сходах хвороба має дві форми: гнилі кореневої шийки і в’янення. Гниль кореневої шийки найчастіше проявляється за знижених температур повітря і високої вологості. Коренева шийка ураженої рослини тоншає і загниває, стебло стає водянистим і просвічується, тож невдовзі рослини підламуються і падають. За прояву захворювання у формі в’янення сім’ядольні листочки стають блідо-зеленими, жовтіють, втрачають тургор, в’януть і засихають. Уражені рослини гинуть протягом трьох днів.

На дорослих рослинах хвороба також протікає у двох формах: в’янення і пригнічення. Уражені рослини гинуть так само, як і сходи. Часто в’януть окремі пагони. Якщо захворювання розвивається за типом пригнічення, уражені рослини не гинуть, але й не розвиваються. Вони залишаються карликовими, з короткими міжвузлями та дрібними плодами, або взагалі не дають плодів.

Борошниста роса гарбузових (збудники — Erysiphe cicho­ra­cearum D.C., Sphaerotheca fuliginea Poll.) досить розповсюджена і найбільше вражає огірки, кабачки, гарбузи та дині. Перші симптоми хвороби — окремі борошнисті плями на верх­ньому боці листків. Згодом  плями зливаються. За високої інтенсивності розвитку захворювання уся рослина вкривається білим пухнастим нальотом — міцелієм збудника. Згодом на міцелії утворюються конідії, за допомогою яких протягом вегетації відбувається поширення хвороби. Уражені лист­ки відмирають, а рослини відстають у рості, стають малопродуктивними.

Сприяють розвитку хвороби тумани й рясні ранкові роси. Оптимальна температура для ураження рослин — 16…20°С. За підвищення температури розвиток хвороби припиняється. У кінці вегетації на борошнистому нальоті утворюються плодові тіла — клейстокарпії, які зимують на рослинних рештках і у ґрунті.

Враховуючи екологічні умови, для контролю розвитку фузаріозного в’янення можуть застосовуватися біологічні засоби захисту рослин. Так, для знезараження насіння практикується замочування його за добу до посіву в препараті триходермін, створеному на основі гриба-антагоніста Trichoderma lignorum (норма витрати — 0,1 л/кг). У період вегетації рослини обприскують препаратами планриз (водна суспензія ґрунтових бактерій спеціалізованого штаму Pseudomonas Fluorescens), 1–3 л/га чи триходермін, 1,5–6,0 л/га за норми витрати робочої рідини 400–600 л/га.

Несправжня борошниста роса, або переноспороз — захворювання, яке викликає гриб Pseudoperenospora cubensis Rostowz. Спори його зберігаються у ґрунті, а в рослину він проникає через продихи. На верхньому боці листків з’являються різного розміру кремові плями, а з нижнього боку — фіолетовий губчастий наліт, який за сильного ураження висихає. Особливо вразливі до цього захворювання рослини на низинних непровітрюваних ділянках. За сприятливих умов (висока вологість ґрунту і повітря та температура у межах 18…22°С) переноспороз дуже швидко поширюється і знищує посіви.

 

Поширені шкідники

Найбільшої шкоди посівам дині завдають багатоїдні шкідники (поліфаги), які пошкоджують багато видів культурних рослин з різних ботанічних родин. Вони істотно відрізняються за способом життя, місцями проживання та характером пошкодження органів рослин. Часто через пошкодження у рослини проникають хвороботворні мікроорганізми, які є збудниками багатьох інфекційних хвороб.

Під час проростання насіння і появи сходів небезпечні для рослин ґрунтові шкідники: хрущі, ковалики (їх личинки дротяники), чорнотілки (їх личинки несправжні дротяники), підгризаючі совки, а у період вегетації — сисні: павутинний кліщ, баштанна попелиця, тютюновий трипс тощо. Крім того, у дині є спеціалізовані шкідники, серед яких найбільш небезпечні динна муха і баштанна корівка.

Ґрунтові шкідники виїдають проростаюче насіння, пошкоджують або знищують всю рослину. Значної шкоди посівам завдають капустянки, чорнотілки, жуки-кравчики, озима совка. Для боротьби з ними застосовують ряд взаємодоповнюючих методів. Ґрунтуються вони на проведенні агротехнологічних заходів задля створення несприятливих умов для розвитку шкідників.

Із сисних шкідників дині шкодять звичайний павутинний кліщ, баштанна попелиця, тютюновий трипс, біла цикадка, білокрилки. Листя пошкоджують гусениці лугового метелика, совки-гамми, городньої, капустяної, люцернової совок. Плоди останнім часом сильно пошкоджує динна муха.

Павутинний кліщ (Tetranychus telarius L.) пошкоджує близько 300 видів рослин. Масово розмножується і шкодить на півдні України. У відкритому ґрунті перші зимуючі самки з’являються у квітні. Максимальної чисельності популяція досягає у кінці липня — серпні. Харчуючись на листовому апараті, кліщі ви­кликають його глибокі патологічні зміни. Пошкоджені кліщами рослини передчасно втрачають листя, що негативно впливає на їх ріст, розвиток і продуктивність, призводить до порушення функцій продихів, зменшення кількості хлорофілу, пригнічення процесу фотосинтезу, порушення обміну речовин.

Тютюновий трипс (Trips tabaci Lindemann) — ще один поліфаг, що дуже шкодить гарбузовим, особливо на півдні України. Зимує він у рослинних рештках і верхньому шарі ґрунту, з місць зимівлі виходить у квітні — травні. Живуть трипси на нижньому боці листя. На пошкоджених листках з’являються білі плями. Поступово листя всихає, а сама рослина погано розвивається або зовсім гине.

Баштанна попелиця (Aphis gossypii Glov.) особливо шкідлива на півдні в умовах теплої вологої погоди. Харчується на динях, всіх інших гарбузових, а також на баклажанах і перці. Зимує в основному на бур’янах і рослинних рештках у стадії дорослої личинки і німфи.

Протягом вегетаційного періоду шкідник дає 12–15 поколінь. Перше розвивається переважно на бур’янах, де чисельність комах швидко збільшується. Протягом усього літа розмножується партеногенетично (потомство розвивається з яєць, не запліднених чоловічими гаметами), що дуже підвищує продуктивність, оскільки кожна гамета дає початок новій особині. Це дозволяє виду швидко нарощувати чисельність у біотопах з мінливими екологічними умовами. Одна самка може відродити від 25 до 60 личинок, які вже через 12–18 днів здатні до розмноження.

Сильної шкоди гарбузовим баштанна попелиця завдає у другій половині літа. Колонії шкідника розвиваються на ниж­ньо­му боці листків, пагонах, квітках і зав’язях. Пошкоджене листя скручується, квітки і зав’язі всихають. Економічний поріг шкодочинності баштанної попелиці — 7–15% заселених рослин у першій і 25–30% — у другій половині сезону.

Білокрилка (Trialeurodes vaporariorum Westw) — комаха-поліфаг, що пошкоджує близько 200 видів рослин. У теплицях вона розвивається повсюдно і особливо шкодить огіркам, кабачкам, гарбузам, томатам, капусті, зеленним, квітково-декоративним культурам. В Україні зустрічається кілька видів білокрилок, найбільш поширені й шкідливі — теплична, тютюнова, чистотілова (капустяна).

Особливо складно контролювати чисельність білокрилки у відкритому ґрунті, де вона з’являється вже за наявності врожаю. Найбільш шкідлива стадія цього шкідника — личинка, що живиться соком рослин і споживає його набагато більше, ніж необхідно для життєдіяльності. Надлишки соку вона виділяє у вигляді липкої «медв’яної роси», на якій миттєво розселяються мікроорганізми й гриби. «Медв’яна роса» чорніє, фотосинтез ускладнюється, рослина втрачає тургор, слабшає і поступово гине. Крім того, личинки й імаго білокрилки є переносниками вірусних захворювань — жовтої мозаїки, жовтяниці, хлорозу, викликають уповільнення росту пагонів, некроз плодів. Характерні ознаки пошкодження листя цим шкідником — зморшкуватість поверхні та всихання листової пластинки уздовж жилок.

Для боротьби з білокрилкою існує безліч хімічних засобів. Використовуються й біологічні агенти: паразити білокрилки енкарзія та оса еретмоцерус, хижий клоп макролофус, грибні препарати на основі боверину, вертициліну, ашерсонії.

Динна муха (Myiopardalis pardalina Big.) останнім часом все більше шкодить на півдні України. Відомо, що протягом сезону може розвиватися 3 покоління цього шкідника. Зимує він у вигляді пупарія на полях, де шкодили личинки. Літ імаго навесні починається у період цвітіння й утворення плодів дині. Для формування статевої продукції самкам необхідне додаткове харчування, тож вони висмоктують сік динь, кавунів та огірків. Знайшовши ці рослини, роблять проколи яйцекладом і висмоктують рідину, що виступає з ранки. Яйця відкладають по одному під шкірку в м’якоть переважно молодих плодів, уникаючи ділянок, що межують з ґрунтом. Щойно відроджені личинки відразу проникають всередину плода, де розвиваються 10–20 днів. Дорослі личинки мігрують у ґрунт, але іноді залишаються і в плодах.

Зовнішньою ознакою пошкодження плодів динною мухою є наявність соку і опуклості, які утворюються у місцях проколів. У період заляльковування пошкодження мають характер овальних отворів до 4 мм в діаметрі переважно на великих плодах і сортах з твердою шкіркою. Всередині плоду між зернами видно вузькі буро-іржаві ходи личинок. Уздовж внутрішнього краю м’якоті ходи викривлені, часто перетинаються. За таких пошкоджень дині, як правило, загнивають.

Шкідливість динної мухи помітніша у першій половині се­зону, коли розвиваються перше і друге покоління шкідника. За його масового розвитку втрати врожаю можуть становити 50% і більше.

Заходи захисту: дотримання сівозміни, а саме посів на тому ж полі не раніше, ніж через 3 роки; просторова ізоляція посівів дині від площ, де її вирощували у попередньому році, не менше 1,5–2 км; ранні строки сівби у ретельно підготовлений ґрунт; глибока зяблева оранка, завдяки якій гинуть пупарії й затримується виліт мух. З винищувальних заходів застосовують інсектициди, й обробки спрямовують як проти імаго, що живляться нектаром і соком плодів динь, так і проти личинок, які відроджуються і прагнуть проникнути у плоди. Строки обробок визначають за допомогою жовтих клейових пасток.

Піщаний мідляк (Opatrum sabulosum L.) зустрічається повсюдно, масово розмножується у Степу. Багатоїдний шкідник, крім гарбузових, пошкоджує буряк, томати, капусту. Жуки завдовжки 7–10 мм темно-сірого або чорного кольору, овальні, тіло слабо випукле, задні крила відсутні. Зимують у ґрунті, на поверхні з’являються у кінці березня — на початку квітня. У квітні спарюються, і вже до кінця місяця починається яйцекладка, яка триває до кінця травня — початку червня. Яйця самки відкладають купками на глибину 2–5 см. Плодючість однієї самки — до 100 яєць за сезон. Личинки (несправжні дротяники) живуть у ґрунті, харчуючись підземними частинами рослин.

Найбільш шкідливі жуки у кінці квітня й до середини травня. Вони пошкоджують насіння, обгризають сім’ядолі, молоді листочки, об’їдають коріння рослин, перегризають стебельця біля кореневої шийки, в результаті чого молоді рослини гинуть. Для контролю чисельності шкідника необхідно проводити моніторинг посівів, знищення бур’янів. У разі високої чисельності практикується застосування отруєних приманок. Важливо знати, що загроза знищення висіяних рослин значна за наявності перед посівом від 2 до 10 дротяників на 1 м2.

 

Захистити врожай

Важливе значення у регулюванні чисельності шкідників дині мають осіннє прибирання рослинних залишків, глибока зяблева оранка, очищення узбіч полів від рослинних решток, боротьба з бур’янами. 

У період вегетації захисні заходи проводять на основі моніторингу інтенсивності розвитку хвороб і контролю чисельності шкідників. За необхідності дозволяється застосовувати хімічні засоби захисту рослин, суворо дотримуючись санітарно-гігіє­нічних норм їх застосування.

 


М. Константинова
, к. с.-г. н., ст. н. с.

Визначник хвороб та шкідників карто...
Wednesday, 11 July 2018
Довідник кишенькоговго формату містить матеріали про найпоширеніші в Україні хвороби і шкідників картоплі.
Fresh Business Expo готується до 7-...
Wednesday, 18 July 2018
З 4 по 6 грудня 2018 року Fresh Business Expo Ukraine всьоме розпочне свій захід. Виставка знову відбудеться у Міжнародному виставковому центрі (МВЦ) у Києві.
Monday, 12 November 2012
Общие сведения о воздухеАтмосферный воздух представляет собой смесь не взаимодействующих между собой газов, водяного пара и различных загрязнителей (дым, пыль, промышленные, транспортные и другие газовые выбросы)...
Tuesday, 30 May 2017
Системы газации
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир