Главное меню
Реклама

`

Технологія вирощування дині у плівковій теплиці

Відомо, що надходження до споживача вирощених в Україні плодів дині обмежується всього трьома місяцями — з липня по вересень. Враховуючи, що європейські сорти цієї культури мало придатні для тривалого зберігання, зрозуміле бажання виробників розширити період постачання свіжої продукції на ринок за рахунок отримання раннього і надраннього врожаю на початку літа, а також зберігання плодів у регульованих умовах восени і взимку. Приділимо увагу отриманню ранньої продукції дині.

 

За тривалістю вегетаційного періоду дині діляться на скоростиглі (59–70 днів), середньоранні (71–80 днів), середньо­стиглі (81–90 днів), середньопізні (91–100 днів) й пізні (101–120 днів). Прискорити надходження першої продукції можна за рахунок використання скоростиглих сортів та гібридів, різних способів обробки насіння (замочування, пророщування, прогрівання, загартування пониженими температурами тощо), прищипування огудини, посиленого живлення фосфорно-калійними добривами, мульчування по­сівів, щеплення сіянців дині на рослини гарбуза та інших заходів. Та найбільше сприяють отриманню ранньої продукції розсадний спосіб вирощування і культура під плівковими укриттями, а особливо сумісне використання цих прийомів.

Розсадний спосіб дає можливість вирощувати диню там, де за сівби насінням у ґрунт отримати стиглі плоди вдається не завжди. А в умовах півдня України це чудовий спосіб значно розширити період споживання свіжої продукції. Як встановлено науковими дослідженнями, вирощування дині з розсади у відкритому ґрунті дозволяє отримувати стиглі плоди на 12–14 діб раніше, ніж у тих же умовах за сівби сухим насінням. А застосування розсадного способу і використання подвійного плівкового укриття типу «термос» прискорює отримання продукції на 25–30 діб.

Загалом споруди під плівковими укрит­тями поділяють на тимчасові малогабаритні (парники та укриття) й теплиці. Принципова відміна парників від укриттів — наявність бічної обв’язки, що сприяє поліпшенню температурного режиму. Найбільш ранній урожай плодів дині можна отримати у капітальних спорудах захищеного ґрунту — теплицях. Такий спосіб вирощування овочевих і баштанних культур в останнє десятиріччя зазнав значного підйому.

Диню вирощують у захищеному ґрунті в багатьох країнах світу: Франції, Італії, Угорщині, Іспанії, США, Болгарії, Нідерландах, Японії тощо. Процес це досить трудомісткий. В Італії на вирощування дині на 100 м2 у плівкових теплицях витрачається 16–17 люд.-год., в Нідерландах у скляних теплицях — 20–25 люд.-год., тоді як, наприклад, для вирощування томатів на тій же площі в скляних теплицях необхідно 35–40 люд.-год.

Урожайність дині в зимових теплицях Європи досягає 7–8 кг/м2 на ґрунті та 10–11 кг/м2 на мінеральній ваті. До того ж, виробники там використовують дві хвилі плодоношення. Щоб отримати товарні плоди у другій хвилі, проводять розрідження посадок, вилучаючи слабкі та менш продуктивні рослини (у середньому 35–50% від загальної кількості). А часто практикується й видалення рослин через ряд, щоб забез­печити їх краще освітлення та раціональне викорис­тання поживних речовин. У нас же зазвичай використовують тільки першу хвилю плодоношення і отримують 4–7 кг/м2 плодів дині.

У середині 60-х років минулого сторіччя Биковською дослідною станцією баштанництва (Росія, Волгоградська обл.) проведено дослідження з розробки технології вирощування дині у плівкових арочних теплицях на сонячному обігріві. Середня врожайність дині там складала 3,1 кг/м2, у кращих варіантах — 3,5–5 кг/м2. Перша продукція з теплиць надходила на 25–30 днів раніше, ніж з відкритого ґрунту. В умовах досліду розсаду віком 12–15 днів у теплицю висаджували на початку травня за схемою 50 × 50 см. Формування рослин не проводили — залишали природну форму куща.

В Україні перші досліди з розробки технології вирощування дині у плівкових теплицях були проведені у 1966 р. в УкрНДІОБ (нині ІОБ НААН). За даними Л. М. Шульгіної, достигання дині у плівкових теплицях на сонячному обігріві в умовах Харківської обл. починається 20–25 червня, тоді як перші плоди з поля надходять тільки у кінці третьої декади липня — на початку серпня. До початку достигання плодів у польових умовах з 1 м2 теплиць можна отримувати по 2,5–3,2 кг плодів, а загальний урожай складає 4–6 кг/м2. Встановлено також, що значення дині у плівковому тепличному овочівництві зростає у випадку повторного використання теплиць після вирощування розсади теплолюбних культур для відкритого ґрунту.

Такі важливі питання технології вирощування дині у плівкових теплицях, як підбір сорту, типу споруди, строку висаджування розсади та площі живлення, були розроблені у кінці 60-х років минулого сторіччя С. А. Бондаренком та Л. М. Шульгіною. За їх даними, розсаду в плівкові теплиці на сонячному обігріві висаджують, коли температура повітря у вра­нішні години піднімається до 14оС. У Лісостепу та Поліссі це буває у третій декаді квітня, в Степу — у другій. Для підвищення температури ґрунту ефективне його мульчування прозорою плівкою. Для по­ліп­шення мікроклімату відразу після висаджування розсади доцільне встановлення тунельного укриття з по­двійним шаром плівки вночі. Застосування додаткового обігріву, залежно від його потужності, дає можливість проводити висаджування розсади у плівкові теплиці в кінці березня — на початку квітня.

Дині дуже добре реагують на збільшення кількості повітря у спорудах, яке супроводжується більш вирівняним тепловим режимом. В ангарній теплиці, де на 1 м2 припадає більше 2 м3 повітря, рослини мали більшу вегетативну масу і давали на 14% вищий урожай, ніж у теплиці, де було 1,5 м3 повітря на 1 м2.

По-різному реагували рослини на зміну площі живлення. У малогабаритних плів­кових теплицях кращою була густота 2–3 рослини з 2–3 головними огудинами на 1 м2, тобто площа живлення 70 × 70 та 55 × 65 см. За висаджування двох рослин на 1 м2 кущі слід було правильно формувати. Перше прищипування проводили від­разу після приживання рослин над третім справжнім лист­ком. Коли на бокових огудинах першого порядку утворювалося 7–8 листків, прищипували вдруге над шостим листком. Коли з’являлися зав’язі та досягали розміру до 5 см у діаметрі, огудину над ними обрізали, залишаючи 4–5 лист­ків. Огудину без зав’язі обрізали над 3–5 листком. У великих теплицях кращою виявилася густота 2 рослини на 1 м2 з природним формуванням кущів. Диню вирощували на вертикальній шпалері з підв’язуванням плодів у спеціальні сітки.

Відтак, можна зробити висновок, що густота рослин дині у плівкових теплицях повинна становити від 2 до 4 шт./м2. Cхеми висаджування розсади залежать від умов та технології вирощування, способу формування рослин та інших факторів.

 

Нова технологія

Південною державною сільськогосподарською дослідною станцією ІВПіМ НААН розроблено ресурсозберігаючу тех­нологію вирощування дині у плівковій теплиці без додаткового обігріву, яка дає можливість отримувати урожай плодів на 40–45 діб раніше, ніж у відкритому ґрунті. Оптимальні умови для росту і розвитку рослин складаються за краплинного зрошення і стрічкового розміщення рослин з площею живлення 0,25 м2, що забезпечує одержання не менше 5 кг/м2 плодів. Ця технологія забезпечує скорочення норми внесення мінеральних добрив на 30% за рахунок їх точного дозування з розрахунку на запланований урожай, а також зменшення виробничих витрат за рахунок безрозсадного способу вирощування.

Основні складові цієї технології наведені нижче.

Ґрунти. Диня вирощується на всіх типах ґрунтів за умови, що вони мають добру аерацію. Малопридатними є ґрунти з важким гранулометричним складом, надмірно зволожені, з близьким рівнем залягання ґрунтових вод. Найбільш придатні легкі типи ґрунтів, що добре прогріваються, аеровані та водопроникні, з pH ґрунтового розчину близькою до нейтральної (6,5–7,0).

Попередники. Кращі — рослини родини Пасльонові, зеленні культури, капуста; задовільні — коренеплідні овочеві; гірші — рослини родини Гарбузові. Повертати диню на попереднє місце в теплиці, а також розміщувати після інших культур родини Гарбузові можна не раніше, ніж через 4–5 років.

Обробіток ґрунту проводять відразу після збирання попередника із застосуванням засобів малої механізації (мотоблоки), або вручну перекопують ґрунт на глибину 23–25 см.

Передпосівна підготовка ґрунту. Навесні проводять боронування та вирівнювання ґрунту, формують гряди шириною 50 см. На грядах нарізають борозни глибиною 18–20 см і шириною у верхній частині 50 см. Валики по обидва боки борозни використовують у якості опори для шару плівки. Відстань між центрами суміжних борозен — 140 см. На дно борозни вкладають гнучкі трубопроводи системи краплинного зрошення.

Підготовка насіннєвого матеріалу. За 2–3 доби до посіву насіння пророщують за температури 25…30°С.

Схема посіву. Стрічкова дворядкова схема (100 + 40) × 35 см, за якої диня вирощується з площею живлення 0,25 м2. Проросле насіння висівають у стінки борозни у шаховому порядку.

Мульчування ґрунту. Після посіву борозни вкривають поліетиленовою плівкою товщиною 0,35–0,05 мм і шириною 1 м. Краї плівки вздовж зовнішньої сторони опорних валиків присипають землею. Через 8–10 днів, коли рослини починають торкатися плівки, над ними роблять надрізи і випускають їх на поверхню плівки. Плівку опускають на дно борозни — у подальшому вона виконуватиме роль мульчі.

Догляд за рослинами. Після випускання на поверхню мульчі рослини підв’я­зують шпагатом до шпалери, висота якої не менше 2 м, і обкручують навколо шпагату. Якщо диню планується вирощувати на шпалері частково, два найнижчих бічних пагони видаляють, а наступні 3–4 розстеляють на поверхні ґрунту. Їй прищипують через 2–3 вузла після утворення першої жіночої квітки. Пагони, на яких до 6–7 вузла жіночі квітки не утворюються, видаляють. Бічні пагони першого порядку на центральному стеблі прищипують на 1–2 листки вище жіночої квітки, а на верхньому ярусі систематично обрізають.

Після утворення зав’язі на рослинах залишають по 3–5 плодів, а всі інші видаляють. Поміщати їх у сітки не треба — плоди масою 4–4,5 кг рослини добре утри­мують.

Режим зрошення. Підтримання режиму зволоження на рівні 70–75% НВ від фази утворення огудини до початку цвітіння, 75–80% НВ — від цвітіння до початку плодоутворення і 70–75% НВ — у період достигання плодів.

Удобрення. Дози внесення мінеральних добрив розраховуються, виходячи із запланованого врожаю 5–6 кг/м2 з урахуванням вмісту поживних речовин у шарі ґрунту 0–30 см. Фосфорні й калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні — 40% під обробіток ґрунту та 60% — у два підживлення: 30% на початку фази утворення огудини і ще 30% — у період цвітіння.

Збирання. Вибіркове збирання врожаю починають у фазу технічної стиглості плодів, яка настає через 30–35 днів від початку їх зав’язування. Стиглість плодів визначають за зміною забарвлення з зеленого на жовтий, появою характерного аромату і легкістю, з якою плід відокремлюється від стебла.

 


В. Книш
, к. с.-г. н., Південна державна сільськогосподарська дослідна станція ІВПіМ НААН 
Фото С. Кубрак

 

 

Карманный справочник «Определитель ...
Wednesday, 11 March 2015
Справочник карманного формата содержит материалы о самых распространенных в Украине болезнях и вредителях капусты.
Определитель вредителей и болезней ...
Thursday, 24 March 2016
Карманный справочник Определитель вредителей и болезней огурца
Tuesday, 10 January 2012
В передовых странах Европы и Америки фермерство самый распространенный способ хозяйствования на селе, базирующийся на использовании труда фермера-собственника и его семьи с привлечением наемных работников.В...
Tuesday, 24 January 2012
Ростовский фермер Андрей Зозуля взялся выращивать огурцы строго по технологии и не прогадал Местные жители утверждают: если посмотреть на станицу Багаевскую сверху, то она покажется белой от обилия теплиц. Из примерно тридцати тысяч станичников абсолютно...
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир