Главное меню
Реклама

`

Баклажани у плівковому тунелі

Технологія вирощування баклажана під тимчасовими укриттями тунельного типу з використанням мульчуючого екрану.

Батьківщиною баклажана є Індія, де його вирощують з глибокої давнини. Сорти, що вирощуються в Україні, належать до західно-азійського підвиду, який, у свою чергу, має два різновиди — болгарський та європейський.

Баклажан — одна з найпоширеніших овочевих культур у світі. Його плоди містять у середньому 8–9% сухої речовини, 2,5–3% цукрів, 0,6–1,4% білків, 0,1–0,4% жирів, до 200 мг/100 г дубильних речовин, 1–2% клітковини, геміцелюлозу та 0,5% пектину, а також фосфор, кальцій, магній, залізо, сірку, рутин та нікотинову кислоту (вітамін РР). Їх вживають свіжими, консервованими і приготованими різними способами, а також у лікарських цілях.

Специфічна влас­тивість баклажана — гіркота, обумовлена на­явністю у плодах соланіну М. Утім, плоди з білим кольором шкірки мають знижений вміст цієї речовини, а всі поживні, смакові та лікувальні властивості зберігаються.

Дієтологи стверджують, що за лікувальними властивостями баклажан займає провідне місце серед овочевих культур. Систематичне його вживання в їжу сприяє зниженню вмісту холестерину в крові, запобігає розвитку серцево-судинних захворювань, склерозу судин та хвороб печінки. Наявність у плодах великої кількості калію (до 250 мг/100 г) стимулює роботу серця, а оптимальне співвідношення основних та кислих солей сприяє кислотній рівновазі в організмі. Відтак, страви з баклажанів особливо корисні тим, хто страждає від хвороб шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.

Завдяки малій калорійності та наявності майже всіх мікроелементів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини, плоди баклажана рекомендують як дієтичне харчування у будь-якому віці. Особливо на радіоактивно забруднених територіях, адже ка­лій, як відомо, сприяє виведенню з організму радіонуклідів. Крім того, страви з баклажанів запобігають розвитку запалювальних хвороб, покращують виділення шлункових соків, які стимулюють краще засвоєння їжі, підтримують життєдіяльність корисної мікрофлори кишкового тракту, зупиняють гнильні процеси.

 

Біологічні особливості

Баклажан (Solanum melongena— вид багаторічних трав’янистих рослин родини Пасльонові (Solanaceae), що вирощується як однорічна овочева культура.

Коренева система баклажану в молодому віці слабка, яка пізніше сильно розростається та охоплює значний об’єм ґрунту на глибині 20–30 см, окремі корені досягають 150 см. Коріння чутливе до нестачі вологи, повітря і поживних речовин. Стебло прямостояче, висотою від 25 до 150 см (у високорослих сортів), дуже міцне, спочатку трав’янисте, з 50–60-ден­ного віку стає дерев’янистим. Листки великі (7–35 см у довжину), прості, овальної форми, опушені. Квітки поодинокі чи зібрані у невеликі китиці (від 2 до 5 шт.), двостатеві, великі, світло-лілового забарвлення. Пилок важкий, тож переноситься вітром не далі, ніж на 1 м. Запліднення відбувається в основному шляхом самозапилення.

На рослині формується від 3 до 15 плодів. Залежно від сорту, вони можуть бути порівняно дрібними (50–100 г) чи великими (до 1 кг), кулястими, грушоподібними, циліндричними чи вигнутими. Забарвлення їх у технічній стиглості — від світло-лілового до темно-фіолетового, майже чорного, блискуче чи без блиску; у фізіологічній стиглості — буре чи сіро-зелене. Бувають декоративні сорти з білими, жовтими, червоними й смугастими плодами.

Плід — багатогніздна камера. М’якоть біла чи зеленувата, іноді бурувата, з гіркотою (найсолодша — біла), що зумовлена наявністю соланіну. У підсоленій воді гіркота зникає. Насіння пласке, округле, гладеньке, сірувато-жовте. Насінин у плоді 150–200 і більше, маса 1000 насінин — 3,5–5 г. Схожість зберігає 3–6 років.

 

Вимоги до умов вирощування

На ріст і розвиток баклажана істотно впливає світло: рослини найшвидше розвиваються за короткого (10-годинного), а врожай плодів краще формується за 12–14-годинного світлового дня.

Іншим важливим чинником є тепло. Насіння починає проростати за 10°С, а оптимальна для нього температура — 22...26°С. Утім, якщо витримати насіння 5–15 діб за температури 10°С, а потім підвищити її до 18...22°С, дружні сходи з’являються вже на 3–7 добу, рослини швидше розвиваються і забезпечують високий урожай плодів.

До зниження температури баклажани дуже чутливі у період утворення бутонів та квіток. Якщо після висаджування розсади у відкритий ґрунт температура опускається нижче 15°С, перші квітки опадають. Масове опадання квіток і зав’язі почнеться й у випадку, коли температура повітря протягом тривалого часу триматиметься на рівні 26...28°С і вище. У роки з теплою весною від дії високих літніх температур баклажани потерпають менше.

Найбільше води баклажану потрібно у період плодоношення. Вологість ґрунту в цей час має бути не нижче 80% НВ. Якщо він висохне хоча б на короткий час, відразу починається опадання бутонів, квіток і зав’язі. Відтак, поливати баклажани слід частіше, ніж перець. Однак у холодну похмуру погоду надлишок вологи уповільнює розвиток рослин, а також викликає опадання квіток і зав’язі.

Часу від сходів до технічної стиглості плодів проходить досить багато — від 110–120 діб у ранньостиглих сортів до 120–140 діб у середньостиглих, тож безрозсадним способом баклажан вирощують тільки у південних областях. Південь України взагалі є основним районом промислової культури «синеньких», адже кліматичні умови там сприяють отриманню товарної продукції високої якості. Найбільш сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для цього склалися у приморських південних районах Херсонської області, розміщених у зоні Нижньодніпровського піщаного масиву.

 

Технологія вирощування

Вирощування баклажанів під укриттями знижує ризики, пов’язані з коливанням погодних умов, та дає можливість отримувати урожай значно раніше. Так, за вирощування у тимчасових плівкових укриттях перші плоди можна збирати вже в кінці червня — на початку липня.

Зрозуміло, що під плівкою швидше прогріваються повітря і ґрунт, а це прискорює проходження фенологічних фаз розвитку рослин. У таких умовах рослини формують добре розвинену кореневу систему, краще витримують приморозки, швидше розвиваються і формують більший урожай. А плівкові укриття тунельного типу набули значного поширення в аграрних господарствах України завдяки простоті виготовлення.

Розроблена Південною державною сільськогосподарською дослідною станцією ІВПіМ НААН технологія вирощування баклажана з використанням тимчасових тунельних укриттів з поліетиленової плівки забезпечує подовження періоду надходження врожаю на 25–30 діб завдяки отриманню ранньої продукції та можливості її збирання після осінніх приморозків. Це надає господарствам додаткові переваги, адже рання продукція зав­жди знаходить свого покупця, і це забезпечує надходження коштів на початку та в середині літа, коли їх зазвичай найбільше не вистачає.

Починається ця технологія з обробітку ґрунту відразу після збирання поперед­ника. Кращими попередниками, до речі, є багаторічні трави, бобові, огірок, допустимі — капуста та цибуля. Можна вирощувати баклажан після зернових колосових, під які були внесені добрива. Рослинні рештки подрібнюють за допомогою лущильників або дискових борін. Якщо попередником були багаторічні трави, перше дискування проводять на 5–6, друге — 8–10 см. Потім ділянку орють на глибину 25–27 см, а навесні боронують у 2 сліди по діагоналі. До висадки розсади проводять 2 культивації: першу на глибину 8–10, другу — 10–12 см.

Перед висаджуванням розсади монтують систему краплинного зрошення. Магістральний трубопровід розкладають вручну, а краплинну стрічку — механізовано вздовж розмар­кованих щілин, що були утворені після основного внесення мінеральних добрив. Одночасно формують гряди шириною 40–50 см і накривають їх непрозорою синтетичною плівкою (мульчею). Результати наших досліджень свідчать, що застосування мульчувальної плівки забезпечує зниження витрат води на одиницю продукції більш ніж на 30%, підвищує приживлюваність розсади на 10% та дає змогу відмовитися від ручних прополювань у рядах.

Далі слід встановити тимчасові плівкові укриття тунельного типу. Спочатку на кожному ряду через 0,5–0,6 м ставлять дуги з дроту, пластмаси чи лози, заглиблюючи їх краї на 0,15–0,2 м. Висота їх по центру має становити 0,6–0,7 м над поверхнею ґрунту. Коли захисних споруд на шляху домінуючих вітрів немає, задля підвищення стійкості укриття дуги у трьох місцях вздовж гряди пов’язують шпагатом. Крім іншого, завдяки йому плівка менше провисає.

Накривають тунель поліетиленовою плівкою товщиною 0,1 мм та шириною 3 м. Краї її загортають землею, а на торцях намотують на дерев’яні рейки. Додатково плівку закріплюють шпагатом, який натягують на кілочки, вбиті з боків між дугами. Для зручності подальшого догляду за рослинами довжина тунельних укриттів не має перевищувати 11–20 м.

Проведені нами спостереження довели, що на час висаджування розсади ґрунт під тимчасовими плівковими укриттями прогрівається у середньому до 26,8°С, а вологість повітря не буває нижча 71%. Коли виникає потреба у провітрюванні, плівку з кінців каркасу та збоку піднімають і закріплюють між двома дугами.

Як показує досвід, краще приживається розсада, вирощена в касетах з розміром чарунки не менше 5 × 5 см. Висаджують її у ІІ–ІІІ декадах квітня, у віці 45 діб, коли рослини досягнуть висоти від 16 до 25 см. Садять на глибину 5–6 см (на 2–3 см глибше, ніж вони росли в теплиці) за схемою 175 × 15 см. Ґрунт до і після висадки має бути добре зволожений. Через 2–3 дні підсаджують рослини замість тих, що не прижилися, і проводять полив.

Сорти та гібриди, придатні для вирощування у тимчасових плівкових укриттях: Прем’єр, Біла лілія, Лідер, Пущан­ський 60, Вагомий, Кашалот, Бегемот, Херсонський, Анет F1, Епік F1, Самурай F1, Тіренія F1, Бібо F1, Фарама F1, Естеле F1, Мадалена F1, Анатолія F1 та ін.

Догляд за рослинами полягає у систематичному розпушуванні міжрядь, зрошенні, фертигації, боротьбі з бур’янами, шкід­никами та хворобами. Міжряддя оброб­ляють, як правило, не менше 4–5 разів. Перший раз їх розпушують на третій день після посадкового поливу на глибину 8–10, а якщо ґрунт дуже щільний і вологий — 6–8 см, потім — 10–12 см. Глибина наступних розпушувань — 8–12 см. Проводять їх зазвичай стрілчастими та долотоподібними лапами.

Поливають баклажани у тимчасових тунельних укриттях за допомогою системи краплинного зрошення. Цей спосіб поливу, на відміну від дощування, дає можливість зволожувати ґрунт в укритті без зняття плівки. До того ж, він позитивно впливає на урожайність та якість плодів, підвищуючи їх товарність і середню масу. Для отримання високих урожаїв поливи необхідно проводити диференційовано за умови підтримання вологості ґрунту:

  • від висаджування розсади до початку бутонізації — на рівні 80% НВ у 30 см шарі ґрунту;
  • від фази бутонізації до початку формування плодів — 75% НВ у 40 см шарі;
  • від фази формування плодів до завершення вегетації — на рівні 80% НВ у 50 см шарі ґрунту.

Мінеральні добрива слід вносити з урахуванням фактичного вмісту поживних речовин у ґрунті в розрахунку на рівень урожайності 80 т/га. 70% їх розрахункової норми краще внести у передвисадковий період, перед розкладанням краплинної стрічки, культиватором з підживлювачем з одночасним нарізанням направляючих щілин, а решту 30% — методом фертигації.

Для захисту від бур’янів у рядах у дослідженнях ми використовували чорну поліетиленову плівку. Проведені розрахунки показали, що витрати на її придбання та облаштування мульчуючого екрану окупилися за рахунок того, що можна було повністю відмовитися від ручних прополок.

Знімають плівку з тунельного укриття, коли минає загроза приморозків, а нічна температура повітря стійко тримається не нижче 11…12°С, і краще робити це у вечірній час. Перед тим протягом 3–4 днів укриття добре вентилюють.

 

Боротьба з хворобами і шкідниками

Основними хворобами баклажана з грибних є фітофтороз, альтернаріоз, септоріоз і фузаріозне в’янення, з бактеріальних — чорна бактеріальна плямистість, бактеріальний рак, з вірусних — стовбур баклажана. Найпоширеніші шкідники на півдні України — колорадський жук, совки, попелиці, павутинний кліщ, а останніми роками великої шкоди у період від висаджування до бутонізації завдають також дротяники та капустянка, котрі пошкоджують підземні частини рослин.

Для боротьби з ґрунтовими шкідниками на краплинному зрошенні застосовують фосфорорганічні препарати, зокрема Золон (1 л/га).

Засоби для захисту рослин від хвороб і шкідників, які пошкоджують наземну частину, вибирають на підставі даних фітомоніторингу. Високу ефективність у боротьбі з колорадським жуком і проти групи совок показав препарат Кораген* (за норми внесення 0,05 л/га і 0,175 л/га відповідно). Ефективним проти совок є також Протеус* (0,76 л/га).

Наші дослідження довели високу ефективність внесення системних інсектицидів проти шкідників (зокрема ґрунтових, а також личинок та імаго колорадського жука) через систему краплинного зрошення. Так, внесення Ратибору в нормі 1 л/га після висаджування й приживлення розсади захистило її від ґрунтових шкідників і дало змогу уникнути обробки проти колорадського жука.

Загалом хімічний метод захисту рослин передбачає використання пестицидів, що входять до «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», згідно зі встановленими регламентами.

Урожай

Збирають плоди баклажана вибірково, коли вони досягають технічної стиглості, тобто мають характерне фіолетове або темно-синьо-фіолетове забарвлення. Робити це слід кожні 5–7 днів, адже перестиглі плоди втрачають забарвлення (біліють), і якість їх погіршується. Зручніше обрізати плодоніжки секатором, уважно стежачи, щоб не пошкодити рослини.

Пошкоджені плоди відразу використовують, а якісні можна зберігати протягом 20–25 днів. Для цього їх 1–2 дні витримують у темному прохолодному (7…10°С) приміщенні з відносною вологістю 80–90%, а потім зберігають за температури 1…2°С. На світлі баклажани зберігати не рекомендується, оскільки в них додатково накопичується соланін, що погіршує їх якість.

Середня урожайність баклажана за вирощування у тимча­сових тунельних укриттях із поліетиленової плівки з викорис­танням мульчуючого екрану у дослідному господарстві ПДСДС ІВПіМ НААН становила 77 т/га. Рентабельність виробництва за новою технологією — 75% за собівартості плодів 1000 грн/т.

 

В. Книш, к. с.-г. н.,А. Наумов, к. с.-г. н.,
Південна державна сільськогосподарська дослідна станція ІВПіМ НААН

ВИЙШОВ З ДРУКУ ЖУРНАЛ "ОВОЧІВНИЦТВО...
Friday, 07 September 2018
Листопадовийномер журналу "Овочівництво" №11(161) 2018 вийшов з друку і чекає на читачів. За питаннями купівлі журналу телефонуйте у ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИтел.: +38 (044) 499-97-69 (68)...
Визначник хвороб та шкідників карто...
Wednesday, 11 July 2018
Довідник кишенькоговго формату містить матеріали про найпоширеніші в Україні хвороби і шкідників картоплі.
Tuesday, 10 January 2012
УБОРКА УРОЖАЯ И КАЧЕСТВО ПРОДУКЦИИ Плоды сладкого перца собирают в состоянии как технической, так и биологической спелости. Техническая спелость...
Thursday, 11 February 2016
Континентальная блокада Крыма, вопреки прогнозам скептиков, затянулась и осуществляется по-настоящему, а не понарошку. Как она повлияла на украинских овощеводов? Наше издание решило исследовать ситуацию в главном овощеводческом регионе страны, который, к тому же, как раз граничит с Крымом....
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир