Главное меню
Реклама

`

Малооб’ємна технологія вирощування томатів

У  тепличних господарствах України 60–80% площі зимових теплиць займають томати. Їх вирощування у таких умовах має деякі особливості.

У  тепличних господарствах України 60–80% площі зимових теплиць займають томати. Їх вирощування у таких умовах має деякі особливості. Плодоношення рослин має починатись у період, коли врожай у відкритому ґрунті вже зібрали, і плоди останнього збирання після дозарювання і зберігання спожиті.
У Лісостепу томати на полях і городах закінчують збирати у І декаді жовтня, а на Поліссі — в кінці вересня. Відтак, розсаду в зимові теплиці висаджують з осені, а вирощування рослин триває до літа наступного року. Врожай починають збират  и у грудні й закінчують у липні, коли надходить урожай томатів із відкритого ґрунту.

Підготовка приміщень
Підготовку розсадного відділення і овочевих блоків теплиці починають із зовнішнього ремонту. Споруди, які готують під дезінфекцію, герметизують — замазують щілини нетвердіючими мастиками типу «Гелан», «Гемаст» тощо. Рослини, що закінчили вегетацію, обприскують сумішшю пестицидів, яку складають залежно від виявлених шкідників і хвороб. Після цього теплиці закривають на дві доби, а потім інтенсивно провітрюють.
Наступним кроком стає видалення рослинних решток з одночасним обстеженням кореневої системи на зараженість нематодою. Спочатку зрізують стебла на висоті 25–30 см від кореневої шийки і виносять або вивозять на центральну доріжку, а потім за межі споруди. Далі підкопують корені, витягують їх із субстрату й уважно оглядають. Якщо нематоди немає, корені видаляють, як і стебла, а у випадку виявлення вогнищ шкідника встановлюють карантин, проводять обробку засобами захисту, а заражені корені знищують за межами теплиці.
Перед входом до кожної теплиці влаштовують килимки з насиченої дезінфікуючим розчином тирси для дезінфекції взуття і коліс транспортних засобів. Приміщення теплиць, поверхню ґрунту, шпалерний дріт, металеві кон­струкції очищають від рослинних решток, які вивозять і спалюють. Регістри піднімають, шпалеру, труби, стояки дезінфікують для знищення збудників хвороб та шкідників. Виконують усі ремонтні роботи, промивають усі поверхні теплою водою із шланга, а потім обробляють внутрішню поверхню теплиці й ґрунт Акрексом (0,1%), Фосфамідом (0,3%) чи Акте­ліком (0,2%). Після закінчення дезінфекції ґрунту центральну бетонну доріжку теплиці також дезінфікують.

Метод малооб’ємної гідропоніки
Субстратом для росту рослин за такої технології є торфові плити з мінеральної вати чи коковіту. Плити з мінвати мають відповідати таким вимогам: тверда фаза — 5% за об’ємом, шпаруватість — 95%, вологоємкість — 75–80%, строк використання — не більше 2 років.
Підготовка теплиці до експлуатації включає ретельне вирівнювання поверхні та ущільнення ґрунту і формування гряд, на які насипають пісок шаром 5–10 см. Відстань між центрами грядок — 150–160 см. На грядки вкладають труби підсубстратного обігріву та накривають усе білою плівкою товщиною 0,1 см. У місцях розміщення мінватних блоків над плівкою ставлять полістирольні плити товщиною до 6 см. Плити з мінеральної вати розміром 100 × 50 × 7,5(6) чи 100 × 33 × 7,5(6) укладають на полістирольні плити у 1–2 ряди на відстані 30 см одна від одної.
Перед висаджуванням розсади на постійне місце мати впродовж 10–14 діб насичують водою і частиною добрив. Решту добрив вносять у процесі вирощування. Контроль за концентрацією поживних елементів у розчині проводять не менше двох разів на тиждень, звертаючи особливу увагу на вміст у живильному розчині азоту і калію. Поливи та внесення добрив здійснюються через систему краплинного зрошення.

Підготовка розсади
Розсаду томатів для малооб’ємної культури вирощують у спорудах закритого ґрунту. Розсадне відділення для 6-гектарного блоку зимових теплиць займає 0,5 га (8,3%) і має бути обладнане автономним обігрівом, вентиляцією, водопостачанням і опромінювачами для створення сприятливих для рослин умов. Ґрунт у розсадному відділенні обов’язково дезінфікують.
У зв’язку з великою інтенсивністю освітлення у літній період розсаду вирощують віком 25–35 діб. Висаджують її в теплицю на постійне місце на Поліссі 10–15 липня, в Лісостепу — 20–25 липня, у Степу і Криму — 1–5 серпня. Запізнення з висадкою знижує врожай на 1–2 кг/м2.
Насіння на сіянці або розсаду висівають на Поліссі 10–15 червня, у Лісостепу — 20–25 червня, в Степу і Криму — 5–10 липня. Сіють у блочки з мінеральної вати розміром 25 × 25 × 40 мм, присипають вермикулітом, зволожують і ставлять у камери пророщування, де створюються сприятливі умови для проростання. До появи сходів оптимальна для томатів температура субстрату й повітря — 24…25°С.
З появою сходів сіянці виставляють на столи або поверхню розсадного відділення. Температуру субстрату у цей період підтримують на рівні 16…18°С, повітря у сонячні дні — 20…22°С, у хмарні — 18…19°С, вночі — 15…17°С, вологість повітря — 60–70%. Сіянці поливають теплою (25…26°С) водою, доводячи вологість субстрату до 75–80% НВ.
У фазі добре розвинених сім’ядолей і першого справжнього листка сіянці пікірують у кубики з мінеральної вати розміром 10 × 10 × 7 см і розставляють грядкою у середній частині напівсекцій. Ширина грядки — 1,5–1,6 м, довжина — 30 м. У одній напівсекції розміщують не більше 5 тис. кубиків. Для профілактики ураження рослин кореневими гнилями і нематодою ґрунт під під кубиками чи горщечками застеляють поліетиленовою плівкою. Потреби в досвічуванні у цей час зазвичай немає.
Після змикання листків рослини переставляють, розміщуючи по 25–30 шт./м2. Розсаду постійно підживлюють, регулюють водний режим (своєчасними поливами) і температуру повітря та ґрунту. Концентрація живильного розчину для сіянців — 2–2,5 мСм/см, після пікірування — 3,5–4 мСм/см, рН — 5,8–6,0. Температура повітря й ґрунту, вологість субстрату та відносна вологість повітря підтримуються на такому ж рівні, як і до пікірування.
За 1–2 доби до висаджування на постійне місце розсаду поливають, для транспортування складають у ящики по 10–12 шт. і ставлять на полиці спеціального контейнера. Завантажені контейнери трактором перевозять у овочеві теплиці. Висота 25–35-добової розсади — 25–30 см, рослини мають по 7–8 розвинених листків, сформовані квіткові китиці і добре розвинену кореневу систему.
Деякі тепличні господарства перейшли на щеплену розсаду томатів.
У якості підщепи використовують дикі види томата або сорт Максіфорт, що дозволяє отримувати значно вищий урожай завдяки сильній кореневій системі. Щеплення включає такі операції: вирощування щепи і підщепи, проведення щеплення, зрощення підщепи з щепою та висаджування на постійне місце.

Висаджування і догляд за рослинами
Використання сучасних гібридів, штучних субстратів і застосування для запилення джмелів дає змогу висаджувати рослини томата на постійне місце у кінці жовтня — на початку листопада.
Розсаду індетермінантних сортів із сильнорослими кущами висаджують за схемою 100 + 60 × 50 і 90 + 70 × 55 см (2,5–2,3 шт./м2) — для блокових теплиць із шириною ланок 6,4 м ці схеми найефективніші. У напівсекції вкладають 3 регістри надґрунтового обігріву, в результаті чого утворюються 4 грядки. На кожній грядці висаджують 2 рядки-стрічки, а міжряддя шириною 100 чи 90 см виходять на доріжки між трубами регістра. За малооб’ємної гідропоніки розсаду спочатку розставляють за прийнятою схемою на плиту, а через 2–3 тижні встановлюють на постійне місце на розрізи у плиті.
Для кращого освітлення рослини у рядках стрічки зміщують у шаховому порядку. Відразу після висадки їх поливають через систему краплинного зрошення теплою водою і стежать, щоб вологість субстрату не знижувалась нижче 70–75% НВ.
У міру росту рослини формують у одне стебло і підв’язують до вертикальної або модифікованої похилої шпалери. Стебло прикріплюють до шпагату, а пасинки за відростання до 3–5 см обламують, не залишаючи пеньків (краще робити це вранці). Пожовклі листки нижніх ярусів видаляють. На бічних пагонах сильнорослих гібридів вище 1 м залишають квіткові китиці з інтервалом 35–40 см по довжині стебла. Кількість китиць на рослині залежить від тривалості виро­щування. Спочатку вони утворюють по 8–9 китиць, а потім головне стебло приспускають і залежно від строків закінчення культури формують ще по 20–40.
Більш ефективним є формування рос­лин за допомогою металевих чи пластикових S-подібних гачків. У такому разі після досягнення рослинами шпалери їхні верхівки підтримуються відрізками шпагату довжиною 50 см із пластмасовими гачками на кінцях. Після відростання верхівку першої рослини розміщують між другою і третьою, другої — між третьою і четвертою і т. д., а гачки утримують стебла на шпалері. Щотижня гачок знімають, верхівку рослини опускають на довжину тижневого приросту, а потім повертають гачок на те саме місце. За такого способу формування кущів зберігається природне, вертикальне спрямування росту верхівки, тож квітуючі китиці завжди перебувають у сприятливих умовах і добре освітлені.
Для подовженого обороту перспективним є формування рослин із приспусканням стебла й укладанням його на «постіль». Для переміщення верхівок уздовж шпалери і створення запасу шпагату раціонально застосовувати спеціальні котушки. Частина стебла, укладена на нижню сітку, має бути вільною від листків. За місяць до закінчення культури верхівку прищипують, залишаючи 3 листки над верхньою китицею.
Для кращого запилення квіток і утворення зав’язі використовують вібратори. Китиці вібрують, коли розкриються 20–30% квіток. Роблять це двічі на тиждень з 10.00 до 16.00 з експозицією 2–3 секунди. У сучасних теплицях для кращого запилення рослин використовують джмелів-бомбусів (Bombus terreg­gris). Частота і ритм вібрації, яку вони роблять, сидячи на квітці, значно краще сприяє запиленню. Одного стандартного вулика з 40–50 особинами досить для повного запилення томатів на площі 10–20 соток упродовж 2–3 місяців.

Клімат-контроль
Комплексний контроль за мікрокліматом у сучасних теплицях забезпечують комп’ютери з встановленим спеціальним програмним забезпеченням. Це дозволяє значно економити ресурси, адже система керується такими основними чинниками росту і активації фізіологічних процесів у рослинах, як температура та інтенсивність сонячної радіації.
Управління температурою, вологістю, вентиляцією, обігрівом, вмістом CO2, рециркуляцією повітря здійснюється в автоматичному чи напівавтоматичному режимі. Залежно від технології вирощування та кількості культур, які одночасно вирощуються в теплиці, обирають різні системи клімат-контролю, що забезпечують управління мікрокліматом в одному або кількох окремих блоках, а у різних зонах монтують контрольно-вимірювальне обладнання: датчики температури, вологості, освітлення, тиску тощо. Окремо назовні встановлюється метеовежа.
У зимовий період, особливо за недостатньої освітленості, рослини підживлюють вуглекислим газом, дово­дячи його концентрацію в повітрі до 0,1%. Поливають томати вранці теплою водою (22…26°С), забезпечуючи вологість субстрату 80–90% НВ. Норми поливу розраховують за сумою сонячної інсоляції. Орієнтовно у теплу пору поливають частіше, а взимку — рідше. Вологість субстрату перед поливом має становити 70–75% НВ. У період за­в’я­зування і достигання плодів поливи проводять часто. Після поливу посилюють вентиляцію теплиці.
Мінеральні добрива для підживлення рослин вносять через систему краплинного зрошення. Концентрація добрив у поливній воді не має перевищувати 0,2–0,3%. 1–2 рази на місяць проводять агрохімічний аналіз субстрату, за результатами якого і визначають потребу в підживленні. У період між аналізами дози добрив розраховують за винесенням елементів живлення із зібраним за тиждень чи декаду врожаєм. Припиняють підживлення за 1–1,5 місяця до закінчення вирощування культури.
До початку утворення плодів технологічні заходи спрямовані на розвиток вегетативної маси. У пізньоосінній період, коли умови освітленості в теплицях погіршуються, роблять акцент на розвитку репродуктивних органів. Ріст плодів можна підсилити за рахунок відтоку в них поживних речовин з масивного стебла і листків.
Враховуючи, що у несприятливих умовах пізньої осені та на початку зими збільшується небезпека поширення хвороб, зокрема бурої плямистості, для вирощування зазвичай підбирають стійкі гібриди і приділяють особливу увагу заходам захисту від хвороб та шкідників. Для профілактики вірусних захворювань, які знижують продуктивність рослин, застосовують біологічні та у разі потреби хімічні методи боротьби, проти грибних хвороб — фунгіциди.
Важливе значення для успішного вирощування томатів у малооб’ємній культурі має ретельне дотримання режимів температури й вологості. Для цього обігрів субстрату і повітря, системи поливу, вентиляції, дренажу мають функціонувати оптимально.
Плодоношення томатів починається, залежно від сорту, через 2–2,5 місяці після висаджування. Плоди рекомендується збирати у бланжевій стиглості — це прискорює наливання тих, що залишаються на рослинах. Збирання проводять кожні 2–3 дні. Зібрані плоди сортують згідно з вимогами стандарту, вкладають у пластмасові або дерев’яні ящики й дозарюють. Останніми збирають зелені плоди, які досягли товарних розмірів, і дозарюють їх в етиленових камерах.
Урожайність томатів у малооб’ємній культурі на кінець червня досягає 55–60 кг/м2, у т. ч. за грудень — квітень — до 40–50 кг/м2.  

О. Улянич, д. с.-г. н., професор,
З. Ковтунюк, к. с.-г. н., доцент, Уманський національний університет садівництва

Определитель вредителей и болезней ...
Thursday, 24 March 2016
Карманный справочник Определитель вредителей и болезней огурца
Визначник хвороб та шкідників карто...
Wednesday, 11 July 2018
Довідник кишенькоговго формату містить матеріали про найпоширеніші в Україні хвороби і шкідників картоплі.
Thursday, 06 October 2016
При современном уровне интенсификации овощеводство закрытого грунта трансформировалось в самую индустриальную отрасль растениеводства, основной задачей которой является круглогодичное и внесезонное производство высококачественных овощей....
Friday, 05 July 2013
Обрезка и формирование кустов малины это важные агротехнологические мероприятия, способствующие ежегодному образованию побегов замещения, а это, в свою очередь, обеспечивает и ежегодную высокую урожайность посадок....
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир