Главное меню
Реклама

`

Кiноа — нова нiшева можливiсть для овочевої сiвозмiни

Овочеві господарства різного розміру і напряму виробництва у сучасних умовах мають проблеми з попередниками.

Овочеві господарства різного розміру і напряму виробництва у сучасних умовах мають проблеми з попередниками. Поряд з овочевими рослинами, які не можуть забезпечити відпочинок і оздоровлення ґрунту, постійно доводиться шукати й вводити у сівозміну різні сидеральні, польові, круп’яні, кормові та інші сільськогосподарські культури. Звичайно, це потребує додаткових витрат на придбання техніки для сівби, догляду та збирання врожаю цих культур, але за доброї організації технологій збільшує прибутковість овочівництва.
Вибір попередників збігається ще й з іншою проблемою — пошуком нових нішевих культур, на продукцію яких є попит. Добрими попередниками в овочівництві завжди були озима пшениця, гречка, люцерна, конюшина тощо. Серед нішевих культур високою прибутковістю вирізняються часник, батат, спаржа, зеленні, нут, багато ароматичних і лікарських рослин, які чудово вписуються в овочеві сівозміни. А з перспективних новинок можна назвати нову рослину для виробництва дієтичної крупи кіноа, яка дорожча за традиційну крупу з гречки чи пшениці у 7–10 разів!
Про популярність кіноа свідчить зростання виробництва та ціни на крупу з неї. Якщо в 1970 р. її світове виробництво, за даними ФАО, становило 17,7 тис. т, то у 2014 р. воно зросло до 192,5 тис. т. Відповідно зросла й експортна ціна — від 0,08 до 3,1 дол./кг. Очевидно, це пояснюється тим, що сучасні проблеми з дефіцитом білка, наявністю алергічних речовин глютенів у хлібі та крупі, дисбалансом мінеральних речовин і вітамінів у продуктах харчування змушують звертати увагу на нетрадиційні сільськогосподарські культури.

Харчова цiннiсть

Кіноа, чи квіноа (Chenopodium quinoa Willd.) з родини Лободові (Cheno­po­diaceae) відома кілька тисяч років. Ця рослина прийшла до нас з високогірних пустельних районів Перу, де її споконвіку вирощували для отримання крупи, відварені молоді листки використовували подібно до шпинату, а сухі стебла після обмолоту йшли на паливо. Про неї мало хто знав, аж поки не відкрили її цінний хімічний склад із високим вмістом (до 19%) у крупі неалергенного білка, що відразу привернуло увагу дієтологів усього світу.
У американській базі даних про харчові продукти (USDA Nutrient Data­base) зазначається, що у 100 г каші з кіноа міститься: 2,8 г дієтичних волокон, 1,92 г жирів, 4,4 г протеїну, 0,10 мг тіаміну (вітамін В1), 0,11 мг рибофлавіну (вітамін В2), 0,12 мг вітаміну В6 та 0,63 мг вітаміну Е. Високий у ній вміст і мінеральних сполук: марганцю, фосфору, магнію, заліза і цинку. Настільки високий, що дає змогу забезпечити організм людини, відповідно, на 30, 22, 18, 11 і 10% рекомендованої денної норми надходження цих елементів. Недаремно стародавні інки називали кіноа «матір’ю усього насіння» і перед сівбою проводили складні ритуали освячення, за що іспанські завойовники заборонили цю рослину і насаджували вирощування в Андах Південної Америки пшениці.
Способів приготування і викорис­тання кіноа досить багато, щоб задовольнити вишукані смаки споживачів. Однак дієтологи наголошують на наявності в оболонках насінин гірких сапонінів і солей щавелевої кислоти, що потребує відповідного вимочування та обмежень щодо споживання. Купуючи готову крупу, варто уважно прочитати способи її використання й  звернути увагу на потребу вимочування. Деякі компанії-виробники самі попередньо вимочують її і заново швидко висушують, і тоді споживач не мусить знову проводити цю операцію.

Морфологiчнi особливостi

Рослини кіноа мають однорічний цикл розвитку. Листки чергові і зверху вкриті борошнистою поволокою, що нагадує крупинки манки. Висота рослин сягає до 1–2 м. Суцвіття волотеподібні, можуть бути густими або розлогими. Квітки малопомітні. Запилення відбувається за допомогою вітру, рідше — дрібних комах. Головна цінність рослини зосереджена у дрібненьких (діаметр 1,5–2,5 мм) дископодібних плодах із м’яким плівчастим оплоднем. Забарвлення їх зумовлене антоціанами і залежно від сорту буває білим, жовтуватим, червоним або чорним. Найбільшого поширення набули сорти з білими чи жовтуватими плодами.
Всередині плодика кіноа розміщена насінина з округлим зародком, який після розварювання добре видно в каші. Після процесу подвійного запліднення поживні речовини концентруються у клітинах нуцелюса, тобто в самому ядрі насінного зачатка. Через це у насінині немає ендосперму, а всі запасаючі поживні тканини називаються периспермом. Тобто будова насінини подібна до всіх інших рослин з родини Лободові — буряка, шпинату, лутиги, лободи тощо.

Агрономiчна проблема

З агрономічної точки зору кіноа виявилася рослиною, яка легко адаптується до вирощування у різних куточках світу. Водночас вона ставить перед технологами власні вимоги. Однією з проблем, яка виникла відразу після інтродукції цієї культури на теренах Азії та Європи, стала її надзвичайна морфологічна подібність до своїх родичів-бур’янів — лободи (рос. марь; рід Chenopodium) і лутиги (рос. лебеда; рід Atriplex).
В Україні поширено 23 види лободи і 13 видів лутиги. Багато з них є поширеними бур’янами на полях і городах, зокрема із роду Лобода — біла, Доброго Генріха, амброзієвидна, смердюча, головчаста, сиза, мурова, калинолиста, а з роду Лутига — видовженолиста, лежача, розлога, розхилиста, татарська, куляста і рожева. Листки цих рослин у фазі сходів аналогічні до кіноа, але найгірше те, що їх плоди близькі за розміром і чорні, тож засмічений зібраний урожай після обмолоту очистити практично неможливо! Одним із можливих способів вирішення цієї проблеми є пошук вихідного селекційного матеріалу і створення нових сортів з чітким антоціановим забарвленням молодих листків та суцвіть, що дасть змогу проводити прочистки під час росту і перед збиранням врожаю.

Практичне вивчення

Пробні посіви кіноа в Україні вже проводили у кількох регіонах. Зокрема, випробовування проходили у Сумському НАУ і на фермерських полях Київської області. Цього року ми також висіяли три сорти з різною тривалістю вегетаційного періоду (від 105 до 130 діб) у Дніпропетровській області на чорноземі звичайному середньосуглинковому з високим вмістом важкодоступних форм фосфору (зона Степу). Попередник — овочева кукурудза на свіжі качани. Час сівби — початок травня. Ширина міжрядь — 45 см. Відстань між рослинами після проривання — від 10 до 20 см, тобто густота рослин — від 220 до 110 тис./га. Вирощували без поливу, хоча цьогорічні погодні умови характеризувалися посушливістю і сильною сонячною інсоляцією.
Подібні дослідження проводять у напівпустелях Киргизії, а виробничі посіви закладають у Франції, Німеччині, Іспанії та інших країнах Серед­земномор’я. Щодо селекції, то до віт­чизняних сортів ще далеко, а єдиний європейський селекцентр кіноа розміщений у Нідерландах (Університет Вагеніген). Його спеціалісти не тільки використовують традиційні методи, але й прагнуть через генмодифікацію підвищити стійкість культури до посухи і засолення, а також змінити забарвлення плодів і зменшити накопичення у них сапонінів і щавлевої кислоти. Цьому сприятиме повне розшифрування в 2017 р. геному кіноа у Саудівській Аравії (King Abdullah Uni­ver­sity of Science and Technology).
Аналіз наукової літератури, яка написана на основі досвіду вирощування кіноа у різних частинах світу, свідчить, що ця культура потребує добре дренованих супіщаних ґрунтів, які не мають високого потенціалу родючості і можуть мати середній рівень засолення. Оптимальна реакція ґрунтового розчину рН — від 6 до 8,5. Подібно до всіх рослин з родини Лободові, кіноа потребує багато азоту — для формування високої врожайності (у межах 1,5 т/га) його необхідно від 170 до 200 кг/га. А от на внесення фосфору рослина не реагує, що свідчить про її здатність засвоювати важкодоступні форми цього елемента з ґрунту.
Від сходів до цвітіння кіноа позитивно відгукується на вологозапезпечення, але під час достигання насіння і збирання врожаю має бути сухо. Вона не витримує високого рівня ґрунтових вод і навіть тимчасового затоплення. Температурний режим у її природній високогірній зоні вирощування в Андах перебуває в межах від –4°С вночі до 35°С опівдні. Рослини на всіх стадіях росту витримують легкі приморозки, але під час цвітіння морозом пошкоджуються квітки, що зменшує фертильність пилку.
За нашими спостереженнями, строки сівби кіноа в зоні Степу припадають на другу половину квітня, хоча це ще має уточнюватися. Підготовка ґрунту має відповідати всім вимогам до напівпарового обробітку після збирання попередника, щоб навесні максимально зберегти вологу і підготуватися до сівби цієї дрібнонасінної культури. На кожний погонний метр висівають 10–15 плодиків (так званого насіння), що дає можливість після сходів сформувати потрібну густоту рослин. Глибина сівби — до 2 см. Ширина міжрядь — не менше 45 см. Прикочування дає змогу отримати дружні сходи. Використання гербіцидів не розроблено: якщо проти дводольних однорічних бур’янів це досить проблематично, то проти однодольних ефективними можуть бути багато препаратів.
Сходи з’являються на 4–6 добу після сівби. Впродовж перших 30–40 діб молоді рослини ростуть повільно, а потім ріст пришвидшується. Добрі результати для контролю поширення бур’янів дає систематичне проведення міжрядних культивацій з невисоким підгортанням за допомогою лапок підгортачів. Проривають рослини лише тоді, коли вони досягнуть висоти 5–10 см, залишаючи відстань між ними 20–30 см, що забезпечує густоту 80–120 тис./га. За відсутності поливу і більших густот у Степу спостерігається зменшення висоти і галуження рослин, зате зростає вирівняність суцвіть за ступенем достигання. Догляд за рослинами впродовж вегетації має бути зосереджений на недопущенні забур’яненості та контролі поширення попелиць.
Із хвороб виявлено поширення кореневих гнилей (до 15% рослин), збудників яких не ідентифіковано. Щодо шкідників, то тут спектр «любителів» кіноа виявився значно ширшим, що свідчить про можливість адаптації більшості їх видів, які характерні для буряка й шпинату. Зокрема, у цьому році спостерігалося сильне поширення на молодих листках і у суцвіттях бурякової чи бобової попелиці (Aphis fabae Scop.). Із сисних шкідників траплялися павутинний кліщ, клоп та цикадки. На кореневій системі виявлена коренева попелиця (Smynthhurodes betae Westw.). Молоді листки пошкоджувалися різноманітними довгоносиками. У фазі утворення суцвіть і цвітіння виявлено сильне пошкодження стебел личинками бурякового стеблоїда (Lixus subtilis Sturm). Личинки різних видів совок підгризали кореневу шийку, що зумовлювало полягання молодих рослин. Окремі пошкодження були характерні для мінуючої молі та інших шкідників, які поширені на бурякових полях.
Бур’яни — особлива проблема для майбутніх виробників кіноа. Окрім описаних вище видів лободи і лутиги, виникає багато проблем із різними видами щириці (Amaranthus sp.), амброзією полинолистою (Ambrosia artemi­si­folia L.), чорнощирем, або циклахеною нетреболистою (Cyclachaena xanthi­folia (Nutt.) Fresen). На поливі виникає загроза за­бур’янення плоскухою звичайною чи пів­нячим просом (Echino­chloa crus­galli L.). Розмір плодів і насіння цих бур’янів дуже подібний до кіноа, тож вони засмічують зібраний урожай. Очевидно, краще шукати способи, аби запобігти поширенню бур’янів, аніж пізніше мати проблеми з їх знищенням.
Достигають плоди кіноа неодночасно. Навіть у межах однієї рослини спостерігається матрикальна різно­якісність за ступенем достигання.
Погода у цей час має стояти суха й тепла. На батьківщині кіноа практикують вибіркове збирання врожаю і додаткове його достигання у снопах чи валках. У США і європейських країнах уже практикується комбайнове збирання. Осипання насіння не спостерігається, однак у разі вогкої погоди суцвіття швидко відсирівають, і насіння не вимолочується. Оптимальна вологість насіння має становити не більше як 10%.

Першi висновки

Отже, наш невеликий досвід вирощування кіноа дав змогу глибше зрозуміти біологію цієї цікавої нішевої культури і побачити критичні точки у технологіях її вирощування. На наш погляд, перспективними для неї зонами можуть стати південні та південно-східні райони України, де не лише кращі умови для росту рослин, але й більша ймовірність одночасного достигання врожаю і сухої погоди під час його збирання.
Поки що ця культура видається більш перспективною для невеликих господарств із високою часткою використання ручної праці, адже там більше можливостей для ретельного контролю забур’яненості рослинами, що мають спільні морфологічні ознаки і подібні цикли розвитку. А з часом, після відповідних успіхів у селекції і розробці технологій вирощування, кіноа, звісно, знайде собі шлях для вирощування на великих площах.  

З. Сич, д. с.-г. н., професор
Фото З. Сича

Определитель вредителей и болезней ...
Thursday, 24 March 2016
Карманный справочник Определитель вредителей и болезней огурца
Карманный справочник «Определитель ...
Wednesday, 11 March 2015
Справочник карманного формата содержит материалы о самых распространенных в Украине болезнях и вредителях капусты.
Thursday, 05 September 2013
Украина издавна славится своими садоводческими традициями, поскольку тут можно с успехом выращивать все без исключения плодовые и ягодные культуры умеренного климата.
Friday, 01 June 2018
На рубеже 201718 гг. компания Сингента существенно обновила ассортимент гибридов томата для пленочных теплиц. Ведь именно это направление сельского хозяйства, по оценке Сингенты, является наиболее стабильным видом производства овощей в Украине. Подробнее о новых гибридах для пленочных теплиц и направлениях развития компании ...
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир