Главное меню
Реклама

`

Ознаки мiнерального голодування баштанних

Особливості споживання елементів живлення зумовлені відмінностями їх вмісту в окремих частинах рослин.

Найважливішими елементами мінерального живлення для кавуна, дині та огірка, як і для інших сільськогосподарських культур, є азот, фосфор і калій. Відсутність або дефіцит одного з них викликає порушення у життєдіяльності рослин, а також впливає на надходження, переміщення та засвоєння інших елементів живлення.
Нагадаємо: живлення — це процес переходу речовин із навколишнього середовища (повітря, ґрунту) до складу рослин. Розрізняють живлення повітряне та кореневе.
Повітряне — це живлення рослин вуглекислим газом у процесі фотосинтезу. Суть його полягає у засвоєнні рослинами СО2 з атмосфери за допомогою хлорофілу. Молекули хлорофілу поглинають кванти сонячної енергії й перетворюють її на енергію хімічних зв’язків органічних сполук, залучаючи до їх складу СО2 і виділяючи в атмосферу кисень. У результаті цього фізіологічного процесу утворюється 90–95% сухої речовини рослин.
Інтенсивність фотосинтезу залежить від вмісту СО2 в повітрі, забезпеченості рослин вологою, освітленості, температури, наявності поживних речовин. Збагаченню повітря вуглекислотою (понад 0,03%) сприяють органічні добрива, котрі виділяють СО2 під час мінералізації.
Одночасно з утворенням органічних речовин у рослинах відбуваються й процеси їх розкладання, пов’язані з диханням, тобто поглинанням кисню та виділенням вуглекислого газу. На це витрачається близько 20% створеної рослиною органічної речовини, а хімічна енергія, що виділяється при цьому, необхідна для життєвих процесів рослинного організму.
Об’єктивним показником продуктивності посівів є коефіцієнт використання рослинами у виробничих умовах фотосинтетично-активної радіації (ФАР). Для баштанних культур він становить 0,70–1,69%, але за впровадження прогресивних технологій можливе його підвищення.
Якщо вуглець рослини засвоюють здебільшого з атмо­сфери, водень та кисень — із води, то азот і зольні поживні речовини вони отримують переважно з ґрунту у процесі кореневого (мінерального) живлення. Коренева система рослин поглинає іони з ґрунтового розчину та ґрунтового вбирного комплексу (ГВК). Найактивніший цей процес у зоні всмоктування, що вкрита кореневими волосками.
Інтенсивність його залежить від доступності поживних речовин, реакції ґрунтового розчину, водного, повітряного та температурного режимів ґрунту, біологічних особливостей рослин тощо. В сучасних умовах людина може регулювати ці фактори і таким чином впливати на врожайність і якість сільськогосподарських культур.
Деякі елементи живлення (N, S, P, K, B, Mo, Мn тощо) рослини можуть засвоювати з водних розчинів солей через листки. Цей прийом називають позакореневим підживленням. Однак основну кількість азоту, води і зольних елементів рослини засвоюють із ґрунту через кореневу систему.

Дiагностика

Кавун, диня, огірок та гарбуз добре реагують на внесення добрив, забезпечуючи високі прибавки врожаю. Однією з найважливіших складових концепції застосування добрив є ґрунтова і рослинна діагностика потреби рослин в елементах живлення залежно від рівня їх забезпечення поживними речовинами. Це дає змогу оптимізувати дози внесення мінеральних добрив, забезпечити високі коефіцієнти використання поживних речовин та їх окупність прибавкою врожаю.
Баштанні культури, які вирощують за широкорядними схемами, раціонально підживлювати локальним способом — це дає змогу скоротити дози добрив у 2–3 рази порівняно з суцільним внесенням.
Азот
Особливе місце у житті рослин належить азоту. Він становить усього 1,5% сухої речовини, проте має надзвичайне фізіологічне значення, оскільки є обов’язковим компонентом усіх білків, хлорофілу і багатьох інших органічних речовин, що входять до складу рослинних клітин. Зокрема, він входить до складу нуклеїнових кислот, роль яких у життєдіяльності рослин дуже важлива.
Азот сприяє росту листків і пагонів. Характерною ознакою його нестачі є гальмування росту вегетативних органів та поява блідо-зеленого чи навіть жовто-зеленого забарвлення листків через порушення під час утворення хлорофілу. Пожовтіння починається з жилок і поширюється до країв листкової пластинки. За гострого і тривалого азотного голодування блідо-зелене забарвлення переходить у жовте, уражені листки засихають і передчасно відмирають.
У той же час, надмірне, особливо однобічне забезпечення азотом, може викликати надто швидкий ріст рослин, затримку плодоутворення, погіршення якості плодів і накопичення у них нітратів та нітритів, призупинення достигання та погіршення структури врожаю. Рослини утворюють велику вегетативну масу та непропорційно малий товарний урожай плодів.
Фосфор
Цей елемент становить лише 0,2% сухої маси рослин, проте теж відіграє дуже важливу роль у їхніх фізіологічних процесах. Він є складовою нуклеопротеїдів і нуклеїнових кислот, фітину, лецетину, цукрофосфатів та інших біологічно важливих речовин, бере участь у біосинтезі білків, жирів і вуглеводів, прискорює достигання та поліпшує якість плодів баштанних культур, підвищує їх стійкість до несприятливих погодних умов.
Найбільше рослини потребують фосфору на початку вегетації, адже починаючи з фази паростків, він позитивно впливає на розвиток кореневої системи. Підвищується потреба в цьому елементі й на початку плодоутворення та під час росту плодів — за його дефіциту рослини у цей період погано засвоюють азот, що у подальшому призводить до послаблення синтезу білків та інших речовин, а відтак до погіршення смакових та поживних якостей плодів.
Не отримуючи вдосталь фосфору на початку вегетації, рослини кавуна, дині та гарбуза різко відстають у рості, їх листки спочатку з країв, а потім по всій поверхні набувають сіро-зеленого забарвлення. Нерідко на них з’являється червонувата або пурпурна пігментація, а на більш старому листі іноді й хлороз.
Зазвичай ознаки фосфорного голодування проявляються на початкових етапах органогенезу рослин, коли ті мають слаборозвинену кореневу систему і нездатні засвоювати важкорозчинні фосфати ґрунту. Посилене забезпечення фосфором прискорює розвиток баштанних рослин і дає  змогу отримати більш ранній та якісний урожай.
Калій
Становлячи близько 1% сухої маси рослин, калій не входить до жодної органічної сполуки. Проте він:
     впливає на посилення гідратації колоїдів цитоплазми, підвищує сту­пінь дисперсності, що допомагає рослинам краще утримувати воду;
     підвищує стійкість рослин до низьких температур, грибних і бактеріальних хвороб;
     посилює синтез високомолекулярних вуглеводів;
     каталізує роботу деяких ферментів;
     посилює синтез і накопичення у рослинах багатьох вітамінів;
     сприяє конверсії сонячної енергії в АТФ, бере участь у переносі енергії в клітині;
     безпосередньо впливає на синтез, обмін амінокислот та полімеризацію високомолекулярних сполук (білків, нуклеїнових кислот і нуклеотидів);
     поліпшує вуглеводний обмін у рослинах;
     бере участь у окислювально-відновлювальних процесах.
Цікаво, що цей макроелемент може повторно використовуватись у рослині, зокрема, мігрувати від старіючих клітин, де стає зайвим, до молодих органів, де знову бере участь у ростових процесах. Крім того, калій справляє значний вплив на утворення насіння та цукру в плодах баштанних культур. А цукор плодів, своєю чергою, сприяє економному витрачанню вологи рослиною кавуна, дині та гарбуза.
Ознаками калійного голодування є побуріння країв листкових пластинок — так званий крайовий запал. Краї та кінчики листків мають обпалений вигляд, на пластинках з’являються дрібні коричневі крапки. При цьому клітини ростуть нерівномірно, що викликає гофрованість та куполоподібне закручування листків.

Ознаки дефiциту

Найкращі умови для вирощування баштанних культур створюються за розміщення їх на родючих ґрунтах із глибоким (30 см) кореневмісним шаром і добрим дренажем. Оптимальний склад основних елементів живлення у ґрунті: К — 1,5, Са — 1,5, Mg — 1,25, N — 3, S — 2, P — 0,15 ммоль/л водної витяжки (1:2 по об’єму) при рН 6–7.
Потреба рослин у елементах живлення змінюється залежно від періоду росту. Азот їм найбільш потрібний у період формування вегетативних органів, особливо від сходів до цвітіння, а також позитивно впливає на процеси утворення, формування і розвитку генеративних органів. У репродуктивний період найбільше значення має калій — за посиленого живлення цим елементом підвищується продуктивність рослин і їх стійкість до хвороб, поліпшується хімічний склад плодів, особливо відносно аскорбінової кислоти, сухої речовини та цукру. Крім того, калій сприяє кращому цвітінню жіночими квітками, які розташовуються на огудинах нижчого порядку, що сприяє більшій скоростиглості.
Японський вчений Масуі (1960) у процесі досліджень дійшов висновку, що у листках баштанних міститься більше азоту, фосфору, кальцію і магнію, ніж у інших органах.
У стеблах зазвичай багато калію та фосфору, а у коренях відбувається інтенсивний синтез азотистих сполук, про що свідчить наявність великої кількості азоту та фосфору. При цьому співвідношення поживних речовин у різних органах рослин протягом вегетації змінюється мало.
З 4-го по 6-й тиждень після висаджування розсади (повних сходів), тобто у період найбільшого вегетативного росту рослини дині, кавуна, огірка та гарбуза споживають максимум кальцію й магнію, а з 10-го по 12-й тиждень, у період активного продукування плодів — найбільшу кількість азоту, фосфору і калію.
Дуже цінну інформацію про стан баштанних рослин дає їхнє листя — воно має бути яскраво-зелене, велике, правильної форми, еластичне (пружне). У зелених листках активно проходить фотосинтез, і вони розташовані під таким кутом до сонця, щоб отримувати максимум світла. Квітки у здорових рослин також великі й їх багато, молоді зав’язі не обсипаються і не загнивають.
Проте бувають випадки, що рослини призупиняють ріст. Якщо це не пов’язано з несприятливими погодними умовами (похолодання, тривала відсутність опадів тощо), то може пояснюватись дефіцитом елементів мінерального живлення. Він проявляється зміною зовнішнього вигляду рослин, і за цими ознаками можна з достатньою вірогідністю встановити, якого саме життєво важливого елемента вони не отримують у достатній кількості.
Якщо зміна забарвлення або форми більшою мірою виражена на молодих листках, це свідчить про нестачу елементів, що погано реутилізуються рослинами — сірки, кальцію та мікроелементів.
Дефіцит кальцію впливає на стан кореневої системи: ріст коренів призупиняється, кореневі волоски не утворюються, корені ослизнюються й загнивають. Ріст листків також гальмується, на них з’являється хлоротична плямистість, а потім вони жовтіють і передчасно відмирають.
За нестачі сірки утворюються дрібні світло-жовтуваті листки на видовжених пагонах, погіршується ріст і розвиток рослин.
Основною ознакою дефіциту магнію є хлороз листків — нижніх, а потім по всій рослині. На нейтральних ґрунтах пластинки між жилками листка жовтіють або біліють, листки набувають «мармурового» забарвлення, стають занадто соковиті, ламкі, іноді зморшкуваті. Під дією високих доз хлориду кальцію, калійної солі чи сульфату амонію магнієве голодування посилюється.
За нестачі бору ріст баштанних рослин різко гальмується, біля основи і з країв молодих листків з’являється хлороз. Листки викривляються і відмирають, вершинні бруньки чорніють та вкриваються слизом. Рослини погано цвітуть, зав’язь осипається.
Дефіцит заліза зазвичай спостерігається на карбонатних та надмірно зволожених ґрунтах і виявляється у розвитку хлорозу через порушення в утворенні хлорофілу. Листки втрачають зелене забарвлення, потім біліють і передчасно відмирають.
Зовнішні прояви молібденового голодування за ознаками подібні до азотного: різко гальмується ріст рослин, листки внаслідок порушення синтезу хлорофілу набувають блідо-зеленого забарвлення. За підвищених доз азоту нестача молібдену може викликати надмірне накопичення у плодах нітратів.
Найхарактернішим симптомом марганцевого голодування є дрібноплямистий хлороз листків — на листкових пластинках поміж жилками з’являються дрібні жовті плями, які згодом відмирають.
Ознаки нестачі міді частково подібні до дефіциту кальцію і бору: спостерігається карликовість рослин, їхні тка­нини швидко втрачають тургор, на листках з’являються жовті плями, їх кінчики біліють, а квітки і зав’язі масово опадають.

Нестача цинку найчастіше виявляється на нейтральних і слабко лужних піщаних та супіщаних карбонатних ґрунтах. Її ознакою є формування вузьких листків, які іноді можуть закручуватись у вигляді спіралі. У прикореневій частині листки стають сіро-зелені, а потім набувають бронзового відтінку, їх краї буріють. Уздовж жилок утворюються плями, тканина розкладається. Молоді листки дуже дрібні й вкриті жовтими плямами.

Секрети здоров’я

Причини мінерального голодування можуть бути різні. Найчастіше вони пов’язані з властивостями ґрунту. Глинисті та суглинкові ґрунти досить забезпечені мінеральними речовинами, тому за дотримання оптимальної агротехнології нестачі елементів живлення зазвичай не спостерігається. Піщані та супіщані ґрунти, особливо з низьким вмістом гумусу, бідніші: кількість магнію, кальцію та міді у них у 4 рази, кобальту — у 6, молібдену — у 2, йоду — у 3 рази менша, ніж у глинистих ґрунтах, тож вірогідність виникнення дефіциту живлення на легких ґрунтах вища, ніж на важких.
На нейтральних та лужних ґрунтах рослини більш ефективно використовують для синтезу амінокислот і білків аміачний азот, ніж нітратний. Він швидше надходить до коренів, уже через 5–10 хвилин майже повністю витрачається на утворення амінокислот і у такому стані надходить до листків, у яких і відбувається синтез білків. Іони амонію, що надходять у тканини, притягують і фосфатні іони, викликаючи інтенсивне використання фосфатів, чого не спостерігається за використання для живлення рослин нітратного азоту. Відтак аміачне живлення забезпечує більш інтенсивний ріст рослин кавуна, дині та гарбуза, особливо у початковий період вегетації.
Доведено, що рослини кавуна споживають найбільше калію, трохи менше азоту і найменше фосфору. Найбільше винесення елементів відбувається у період плодоношення. При цьому рослини добре реагують на внесення мінеральних добрив. Сучасні російські дослідники підрахували, що без внесення добрив на формування 10 т плодів кавун засвоює 15,7–17 кг азоту, 5,4–5,5 кг фосфору і 25,3–26 кг калію, тоді як після внесення повного мінерального добрива — 17,8–23,6, 6,2–6,6 і 37,7–41,8 кг відповідно.
Дещо інші показники отримано в Україні. За даними Південної державної сільськогосподарської дослідної станції ІВПіМ НААН, на формування 10 т плодів витрачається 25,2 кг азоту, 8,1 кг фосфору і 28,6 кг калію. Видалення одного з елементів живлення зі складу добрива супроводжується зменшенням винесення цього елемента з урожаєм, а також впливає на засвоєння інших елементів.
Протягом вегетації споживання рослинами кавуна, дині та гарбуза мінеральних елементів із ґрунту зростає. Найбільша потреба в окремих елементах спостерігається у такі фази:
     сходи — поява третього листка — фосфор;
     фаза «шатрик» у кавуна чи 4–5 листків у дині та гарбуза — азот, калій;
     початок утворення пагонів (огудини) — азот, калій, фосфор;
     початок достигання плодів — азот, калій, фосфор.
Особливості споживання елементів живлення зумовлені відмінностями їх вмісту в окремих частинах рослин. Зокрема, азоту найбільше міститься у листках, калію — у стеб­лах. З віком у цих органах збільшується відносний вміст фосфору, у листках дещо зменшується вмісту азоту, а в стеб­лах — калію. У плодах із мінеральних елементів переважає калій, що пов’язано з більшим вмістом цієї речовини у корі. Азоту й фосфору найбільше міститься в насінні.

В. Книш, к. с.-г. н.,
Південна державна сільськогосподарська дослідна станція ІВПіМ НААН

Определитель вредителей и болезней ...
Thursday, 24 March 2016
Карманный справочник Определитель вредителей и болезней огурца
Карманный справочник «Определитель ...
Wednesday, 11 March 2015
Справочник карманного формата содержит материалы о самых распространенных в Украине болезнях и вредителях капусты.
Wednesday, 08 February 2012
Проблема рационального выращивания и обеспечения потребителя овощами многосторонняя. И важную роль в ее разрешении играет защищенный грунт, благодаря которому удается нивелировать сезонность. В то же время, риски на ры...
Friday, 23 December 2011
Складна економічна ситуація наприкінці минулого року та на початку нинішнього поставила українських виробників баштанних культур перед вибором: вирощувати насіння перевірених сортів та гібридів, ціни на які значно зросли за рахунок різкого стрибка іноземної валюти, або здешевити виробництво, придбавши більш дешеве насіння. Шляхи вирішення цієї дилеми були поміт...
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир