Главное меню
Реклама

`

Розсадництво часнику — основа довгострокового успiху

Часник став для українського овочівництва важливою нішевою культурою.

Часник став для українського овочівництва важливою нішевою культурою. Незважаючи на певні успіхи у його товарному виробництві, розсадництво, яке ми чомусь неправильно називаємо насінництвом, так і залишається нерозгорнутим і вразливим питанням, адже розмноження часнику через насіння все ще залишається лише науковою ідеєю.
Це стосується всіх ланок розсадництва — від первинного у науково-дослідних установах і у патентовласників до репродукцій. Наукові установи хоча й є власниками сортів часнику, проте не забезпечують попиту на високі репродукції садивного матеріалу, тож кожений товаровиробник для розмноження залишає для себе, а часом ще й продає сусідам частину товарної продукції без відповідної документації і гарантій. Це по­рушення Закону України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 р. із низкою подальших змін та доповнень.
Згідно з названим законом, насінництво та розсадництво — «галузь рослинництва, що займається розмноженням відповідно насіння і садивного матеріалу, збереженням й поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль». Щодо часнику та інших овочевих культур з вегетативним розмноженням (цибулі-шалот і хрону) краще використовувати термін «розсадництво», адже мова йде про отримання садивного матеріалу у вигляді повітряних цибулинок, однозубки та зубків.
Технології вирощування садивного матеріалу часнику хоча й подібні до товарного виробництва, але мають багато особливостей, зокрема:
     відповідно до закону, розсадництвом часнику можуть займатися лише ті господарства, які за наслідками атестації отримали паспорт із правом на виробництво та реалізацію садивного матеріалу і занесені до Держреєстру його виробників. У разі розмноження чужого сорту має бути ліцензія від його власника;
     дуже важливо чітко дотримуватися сівозміни, що не тільки стримує поширення нематоди і кліщів, хвороб денця та зубків, але й не дає можливості безконтрольно розмножуватися падалиці, яка росте на полях понад 3–5 років;
     для запобігання механічному змішуванню і поширенню падалиці в одному господарстві бажано розмножувати тільки один сорт, адже навіть за ретельної організації праці не виключені випадки механічного змішування різних сортів;
     у розсадництві дуже важливо, щоб кожна рослина мала однакові умови для росту і розвитку, тому основою технології має бути рівномірність густоти стояння рослин;
     значний вплив на розвиток рослин часнику справляє розмір вихідного садивного матеріалу — з великих повітряних цибулинок, однозубок та зубків завжди виростають потужніші рослини, що створює ілюзію кращих сортових якостей. Матрикальна (материнська) різноякісність стає перепоною для якісної оцінки потомства, а нівелювати її неможливо без калібрування садивного матеріалу. Найкраще калібрувати його на три фракції — дрібну, середню і велику залежно від біологічних особливостей кожного сорту, і кожну фракцію висаджувати на окремих ділянках;
    контроль за фітосанітарним станом та проведенням відповідних агроприйомів є однією з важливих цілей у розсадництві;
     часник належить до овочевих рослин, які важко переносять зміну грунтово-кліматичних умов, тому розсадництво краще вести у господарствах, де такі умови оптимальні;
     у господарствах, де планують розгорнути схеми розсадництва часнику, слід забезпечити всю інфраструктуру для післязбирального просушування, зберігання за оптимальних температури і відносної вологості повітря та упаковки головок, зубків, однозубки і повітряних цибулинок;
     у розсадництві, на відміну від товарного виробництва, важливе місце займають такі специфічні види агрономічної діяльності, як сортовий контроль, проведення сортопрочисток і апробації із заповненням відповідних актів. Кожна партія, яку готують для продажу, має супроводжуватися відповідними остаточними документами: атестатом на оригінальний та елітний садивний матеріал і свідоцтвом на репродукції;
     високоякісний садивний матеріал, який отримано згідно з усіма вимогами розсадництва, не може бути дешевим.
З метою вибору схеми розсадництва чи навіть забезпечення окремих його ланок варто уважно ознайомитися з біологічними особливостями часнику, мінливістю його ознак та класифікацією сортів. Об’єктами цього виду діяльності можуть бути зубки, однозубки чи повітряні цибулинки, проте кінцевою метою в усіх випадках є отримання високоякісних товарних головок, тож схеми розсадництва завжди починаються саме з добору й оцінки головок.
Часник розмножується вегетативно, хоча вчені Ізраїлю вже розробили перші обнадійливі технології використання як у селекції, так і в товарному виробництві біологічного насіння. До позитивних сторін вегетативного розмноження можна віднести те, що з покоління в покоління добре зберігаються сортові ознаки. Однак під впливом екстремальних температур, хімічних речовин (особливо гербіцидів і різних забруднювачів), вірусів та інших чинників з різною частотою продовжують відбуватися мутації у точках росту, що поступово призводить до виродження сорту. Негативом такого виду розмноження є, перш за все, накопичення у садивному матеріалу вірусних, бактеріальних та грибних хвороб і нематод.
Характерною особливістю біології часнику є те, що між способами розмноження через біологічне насіння та зубок стрілкуючі озимі сорти пристосувалися розмножуватися через повітряні цибулинки, які дають змогу оздоровити садивний матеріал від хвороб та шкідників.
Усі промислові та місцеві сорти часнику в Україні поділяють на стрілкуючі та нестрілкуючі. Стрілкуючі належать саме до озимих, хоча за певних умов зберігання вони проходять відповідні фази морфогенезу, і їх можна використовувати для ранньовесняного висаджування. Нестрілкуючі сорти бувають як озимі, так і ярі, тому є різні схеми їх розсадництва з певними відмінностями у проведенні апробації та оформленні документації.
Наприклад, схема вирощування садивного матеріалу нестрілкуючих сортів може бути дуже проста: «головка — зубок — головка — зубок і т. д.». При цьому сортові прочистки можна робити тільки за ознаками головок, зубків та листків, а апробацію проводити напередодні збирання врожаю, що звужує можливості для підтримання сорту за комплексом апробаційних ознак. Для ярих сортів, крім того, необхідно оформлювати «Акт весняного добору» садивного матеріалу після зберігання.
Для розсадництва стрілкуючих озимих сортів використовують дві схеми:
1) головка — зубок — головка — зубок (особливо для отримання супереліти та еліти);
2) головка — зубок — повітряні цибулинки — однозубка — головка з наступним продовженням у новому циклі розмноження.
Друга схема має кілька модифікацій у кожній ланці:
     повітряні цибулинки є садивним матеріалом для сівби восени або після зберігання ранньою весною чи навіть у першій декаді липня;
     однозубку для осіннього висаджування реалізують після викопування, просушування і короткочасного зберігання;
     однозубку не викопують, а залишають для перезимівлі на тому самому полі, а садивний матеріал реалізують у вигляді головок у наступному році.
Потомство однієї рослини часнику як від зубків, так і від повітряних цибулинок називається клоном. У первинних ланках розсадництва основою оцінки сортових якостей є випробування і добір для наступного розмноження типових клонів. Звичайно, це передбачає вищі фінансові витрати, однак іншого способу отримати дешевий садивний матеріал наразі не розроблено. А якщо проводити ще й вибракування уражених вірусними хворобами рослин із наступним розмноженням здорових у мікроклональній культурі та дотриманням суворої просторової ізоляції, ці витрати стануть ще більшими.
З кожною репродукцією сортові якості часнику, як і інших сільськогосподарських культур, погіршуються. Основними причинами цього є:
     механічне засмічення (у часнику через відсутність запилення воно не має значення);
     поява спонтанних соматичних мутацій у точках росту (мутації в інших частинах рослин для часнику не мають значення);
     матрикальна різноякісність садивного матеріалу;
     збільшення захворюваності рослин (особливо денця і зубка);
     використання для висаджування недостиглих або, навпаки, пересушених повітряних цибулинок, однозубок і зубків;
     екологічна депресія сорту.
Механічне засмічення трапляється через помилки працівників під час збирання й сортування, а також через недотримання сівозміни і поширення падалиці. Найкращим способом запобігти його є використання у господарстві тільки одного сорту. Усі інші варіанти, незважаючи на акуратність господаря, не дають 100% гарантії. У Китаї, до речі, кожен регіон здебільшого вирощує лише один сорт, що не тільки дозволяє запобігти засміченню, але й спрощує кооперацію і формування великих експортних товарних партій. За вирощування навіть двох сортів зростає відповідальність за просторову ізоляцію насаджень, роботу механізмів, складування, використання тари тощо. Неабияке значення має і спеціальна підготовка спеціалістів, які мають проникнутися «філософією» розсадництва і пройти спеціальні курси апробаторів.
Виникнення спонтанних мутацій є природним біологічним процесом, який постійно супроводжує рослинний світ. При цьому не має значення, насіннєвим чи вегетативним способом розмножується культура. Саме завдяки
цьому процесу і створюються нові сорти-клони часнику, цибулі-шалоту, хрону, троянди, яблуні тощо. Наприклад, тільки з одного сорту троянди Глорія Дей створено вже сотні нових сортів-клонів. Подібне клонове різноманіття дав і сорт яблуні Голден.
Усі сорти часнику також є клонами колишніх спільних предків, хоча селекціонери й не знають їх родоводів. При цьому частота мутацій різних ознак різна. Наприклад, озимий часник найчастіше змінює висоту стрілок (або й взагалі втрачає здатність їх утворювати), кількість та забарвлення зубків у головці тощо.
Надзвичайно великий вплив на якісні ознаки рослин часнику справляє матрикальна неоднорідність садивного матеріалу. Це пов’язано з різними строками закладання і наступного формування зубків та повітряних цибулинок. Наприклад, у озимого сорту Любаша в одному суцвітті можуть бути повітряні цибулинки масою від 0,05 до 0,3 г, точка росту в яких перебуває на різних стадіях морфогенезу. Така ж різниця може спостерігатися між зубками однієї головки. Причому, що вона більша, то більше у головці зубків, а максимальною зазвичай буває в ярих сортів.
У зв’язку з цим у розсадництві часнику висаджування зубків, однозубок і сівба повітряних цибулинок без калібрування не допускається, адже тоді неможливо зробити сортопрочистки, оцінити стійкість сорту до хвороб і провести апробацію. На одній ділянці слід висаджувати одну фракцію — тільки у такому разі можна буде об’єктивно оцінити потенціал сорту, адже з меншого зубка чи однозубки завжди виростає менша головка. У разі використання зубків найкраще калібрувати їх за розміром у два етапи: спочатку головки, а після розділення — ще й зубки.
Незважаючи на високий вміст фітонцидів, рослини часнику дуже уражуються вірусними, мікоплазмовими, бактеріальними, грибними захворюваннями і пошкоджуються багатьма шкідниками. Зокрема, разом із садивним матеріалом можуть передаватися нематоди, трипси і кліщі. Це погіршує якість перезимівлі висаджених зубків чи однозубок, а зрідження посадок спричинює зниження врожайності.
Усі хвороби і шкідники поділяють на три групи:
     карантинні;
     шкідливі організми, надійних способів контролю яких немає;
     шкідливі організми, способи контролю яких відомі, і садивний матеріал після знезараження можна використовувати.
Карантинними вважаються організми, які не мають значного поширення в Україні, проте можуть бути завезені з партіями імпортного часнику, якого закуповується у різні роки від 4 до 11 тис. т. До цієї групи належать, зокрема, різні види бактеріозів, вірусів, нематод, трипсів та кліщів. До другої, не менш небезпечної групи варто віднести бактеріальні гнилі (Erwinia aroideae, Pseudomonas xanthochlora, Bacillus cepivorus), фузаріоз (Fusarium sambucinum) і ряд вірусів, а із шкідників — кліща кореневого цибулевого (Rhizogliphus schnopus) і стеблову нематоду (Dittylenchus dipsaci). У третій групі — різні хвороби листя (наприклад, іржа) та універсальні шкідники, такі як часникова міль, личинки дротяників, хрущів тощо.
Важливим способом контролю шкодочинних організмів усіх груп залишається виробнича фітосанітарія на полях (особливо сівозміна) і під час зберігання. Деякі захворювання (наприклад, пеніціліоз) є результатом «запарювання» садивного матеріалу під час зберігання за високих температур, високої вологості повітря і відсутності вентилювання.
Передчасно зрізані стрілки чи викопані головки та однозубки під час тимчасового зберігання швидко втрачають воду і пересихають. Рослини з такого садивного матеріалу сповільнюють ріст та втрачають сортові ознаки за висотою стрілок, забарвленням тощо. Те саме спостерігається у разі запізнення із строками збирання врожаю і висаджування.
Часник сильно реагує на зміну місцевості вирощування з певними типами ґрунту, особливо не любить кислі та малоструктуровані ґрунти. Помітно змінює фенотип рослин і тривалість дня під час вегетації, що спостерігається за перевезення садивного матеріалу з півдня на північ чи навпаки. Хоча й тут є винятки. Наприклад, сорт Любаша, вирощений із українського садивного матеріалу, в умовах Прибалтики, Фінляндії та Швеції показує відмінні результати.
Природний відбір і зміна характеристик рослин під впливом кліматичних умов проходять незалежно від нашої волі, а от зберегти і певним чином поліпшити їх властивості допомагають методи штучного добору. Суть його полягає у виявленні в популяціях рослини зі зміненими ознаками і їх видаленні з тим, щоб зберегти сорт у незмінному стані. Проводять штучний добір часнику таких видів:
     індивідуальний та масовий (залежно від кількості відібраних рослин для наступного розмноження);
     одноразовий та багаторазовий (залежно від повторення);
     позитивний (відбір елітних рослин для наступного розмноження) та негативний (видалення всіх нетипових рослин під час сортопрочисток).
Для розрахунку потенціалу 1 га часникового розсадництва можна використати такий перевірений нами спосіб. За вихідну точку береться щорічний масовий добір головок однакового діаметра, поєднаний з випробуванням клонів. Кожна головка стає родоначальницею нового клону. Безпосередньо в полі її розділяють на зубки і висаджують їх гніздом. Щоб розпізнавати ці гнізда під час вегетації, між ними залишають збільшену відстань. Це допомагає індивідуально оцінювати рослини кожного клону і проводити негативний добір (тобто видаляти нетипові).
Зубки висаджують широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см, адже стрічкова висадка не забезпечує по­трібної рівномірності. У посушливих степових умовах за відсутності поливу можна залишати і більшу відстань між рядками. У кожному рядку клони розміщують гніздами з відстанню між зубками 8–10 см, а між гніздами — 20–25 см (тобто 10 + 10 + 10 + 10 (за кількістю зубків у голівці) + 20 + 10 + 10… і т. д. За ширини міжрядь 45 см загальна довжина рядків на 1 га становитиме 22 200 м, що дає змогу розмістити 38 тис. гнізд по 5 зубків, тобто 190 тис. рослин.
Кількість зубків з однієї елітної головки для кожного гнізда має бути однаковою, що полегшує візуальну оцінку клону. Ця кількість залежить від особливостей сорту. Наприклад, малозубкового Дюшесу в гнізді бажано розміщувати по 4 зубки, Любаші — по 5, Спасу, Ліди та Прометею — по 6–7, а сорту Лідер та інших багатозубкових нестрілкуючих — по 8–10 зубків.
Усі роботи проводять вручну. Кожну головку розділяють на зубки і для одного клону відбирають приблизно однакові за розміром. У разі виявлення гнилі головку відразу бракують. Висаджують зубки з орієнтуванням. Відступ між клонами є своєрідною межею, тож кілки з номерами тоді ставити не потрібно — невеликий розрив між гніздами на полі добре помітний. Залишки зубків використовують для обсаджування поля.
Звичайно, через природне вимерзання, випадання хворих та вибракування нетипових рослин на момент збирання врожаю їх залишається менше. Скажімо, за випадання 10% залишається 171 тис. елітних рослин, 20% — 152 тис. і т. д. Оцінку з одночасною сортопрочисткою проводять одразу після утворення стрілок. На усіх рослинах вибракуваного клону (через зрідження, хвороби, неоднорідність тощо) стрілки обламують, не даючи їм шансів для подальшого розмноження через повітряні цибулинки. Тут важливо дотримуватися правила: якщо в клоні є хоч одна рослина з відхиленнями, бракується весь клон.
Апробацію проводять після випрямлення стрілок і розкривання не менше 70% обгорток на суцвіттях. Одразу ж після цього роблять додаткову сортопрочистку за ознаками повітряних цибулинок, вибраковуючи клони, нетипові за їх розміром. На забарвлення можна не зважати, оскільки воно більш мінливе.
З кожної стрілки сорту Любаша можна зібрати від 3 до 10 г, тобто від 30 до 120 штук достиглих просушених повітряних цибулинок. Таким чином, за середньої продуктивності 5 г і густоти 152 тис. рослин урожайність становитиме 760 кг. У 1 кг приблизно 10 тис. шт. повітряних цибулинок, відповідно, у 100 кг — 1 млн. Одна цибулинка дрібної фракції з діаметром менше 5 мм має масу приблизно 0,1 г, а у великих фракціях — до 0,3 г. Інші сорти мають свій діапазон продуктивності.
Після зрізування стрілок усі головки викопують і використовують на товарні цілі, а отриманий врожай повітряних цибулинок — для подальшого розмноження через однозубку. На цьому етапі апробацію і сортопрочистки не проводять, оскільки це фізично неможливо. Сортову чистоту однозубки і подальше отримання з неї головок гарантують завдяки заходам із збереження сортової чистоти та апробації у наведеному вище розсаднику випробування клонів.
За проведення апробації користуються рекомендаціями, які розроблені для усіх овочевих культур в Інституті овочівництва і баштанництва НААН. Проводять її по діагоналі поля, а сортову чистоту визначають аналізом проб, тобто певної кількості викопаних підряд з одного рядка рослин, розділених на дві групи — нормальні та ті, які втратили апробаційні ознаки. Аналізують тільки рослини першої групи, тобто нормально розвинуті і з чітко вираженими апробаційними ознаками. З поля розміром до 0,5 га для аналізу відбирають 250 рослин першої групи (по 25 у кожній пробі), від 0,51 до 1 га — 300 і 25 відповідно, від 1,01 га до 5 га — 500 і 50, від 5,01 до 10 га — 700 і 50, від 10,1 до 20 га — 1000 і 50. За площі понад 20 га на кожні 10 га (повні і неповні) відбирають додатково по 50 рослин.
Часник належить до культур, у яких під час апробації необхідно оцінити сортову чистоту за ознаками не тільки листків, стрілок, повітряних цибулинок і підземних цибулин, а й зубків. Для цього використовують додаткову методику аналізу внутрішньої будови головки за кількістю зубків, їх розміщенням на денці та забарвленням сухих лусок. Задля цього з кожних 10 рослин проби відбирають одну головку, розділяють її на зубки і за кількістю виявлених домішок вносять поправки у розраховану сортову чистоту.
Розсадництво — це не тільки технологія вирощування, сортопрочистки та інші агрозаходи, але й «царство документації». Вона необхідна для того, щоб покупець міг проконтролювати особливості технології отримання садивного матеріалу і мати певні гарантії майбутнього успіху в товарному виробництві. Інакше у разі виявлення хвороб чи шкідників або зріджування насаджень через недоліки у розсадництві він не зможе отримати від продавця відповідне відшкодування. Жаль, що на момент висаджування неможливо перевірити схожість часнику, а ураження хворобами знижує здатність до утворення і діяльності кореневої системи та призводить до зменшення густоти рослин.
Система документації залежить від схеми розсадництва. Кожний документ має відповідні типові форми. До первинних документів відносять:
     Акт сортових прочисток (форма 220) (проводять перед і після апробації);
     Листок апробатора (форма 221);
     Акт апробації (форма 197а);
     Акт осіннього добору маточних головок (форма 224а);
     Акт осіннього висаджування після короткострокового осіннього зберігання (пристосовуючи для цього форму 225);
     для ярого часнику треба також мати Акт весняного добору маточних головок після зберігання (форма 225);
     у разі продовження розсадництва до отримання і продажу однозубки додають ще Акт сортопрочисток від передчасно стрілкуючих рослин (пишуть від руки) та Акт обстеження посіву однозубки на ураженість хворобами і пошкодження шкідниками.
Усі документи, підписані агрономом, апробатором і керівником господарства та засвідчені печаткою, зберігаються у відповідних папках не менше трьох років. На їх основі виписують Атестат на оригінальний та елітний садивний матеріал або Свідоцтво на садивний матеріал різних репродукцій. Щоправда, існуючі форми документів розроблені для овочевих культур, які розмножуються насінням, тож при роботі з часником у них доводиться вносити деякі поправки.
Таким чином, за умови грамотної організації розсадництво часнику є гарантією успіху майбутнього часниківництва на світових ринках.  

З. Сич, д. с.-х. н., професор
Фото З. Сича

BASF начинает год инноваций и предс...
Sunday, 15 March 2015
Концерн BASF, один из мировых лидеров в сфере защиты растений, открыл год инноваций серией событий для аграриев.
Внимание новинка!!!
Thursday, 24 March 2016
Карманный справочник Определитель вредителей и болезней огурца
Monday, 10 June 2013
Наиболее распространенными болезнями на рассаде овощных культур являются корневые гнили, черная ножка, фузариозное, вертициллезное и бактериальное увядания.
Tuesday, 30 May 2017
С приближением весны перед многими огородниками и фермерами встает проблема выбора семян, в т.ч. томатов для выращивания в открытом грунте.
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир