Главное меню
Реклама

`

Поточна кон’юнктура ринку картоплi в Укранi

Зменшення пропозиції картоплі у 2015–2016 МР стало основною причиною різкого подорожчання, і навіть її зростання у наступному маркетинговому році не повернуло ціни на попередній рівень.

     У 2016 р. в Україні зібрано 21 745,8 тис. т картоплі, в т. ч. у сільськогосподарських підприємствах — 463,7 і господарствах населення — 21 282,1 тис. т. У сільськогосподарських підприємствах спостерігається тенденція зменшення площ під картоплею, а у господарствах населення — не­значне збільшення. Урожайність порівняно з попереднім роком зросла як у сільгосппідприємствах, так і у господарствах населення.
     Зменшення пропозиції картоплі у 2015–2016 МР стало основною причиною різкого подорожчання, і навіть її зростання у наступному маркетинговому році не повернуло ціни на попередній рівень.
     У І півріччі 2016 р. спостерігалося зростання ціни реалізації картоплі на міських ринках порівняно з аналогічним періодом поперед­нього року. Ціна бульб урожаю 2014 р. зменшилася до позначки 4,5–5 грн/кг. Різких цінових коливань не спостерігалося.
     Виробництво картоплі сільськогосподарськими підприємствами у 2015 р. було рентабельним — рівень рентабельності становив 24,2%. Виробнича собівартість порівняно з попереднім роком зросла на 31% і становила 1943,4 грн/т, прибуток дорівнював 490,9 грн/т, що майже втричі більше, ніж у 2014 р.
     У 2016 р. імпорт картоплі становив 9,9 тис. т по ціні 394,12 дол. США/т, експорт — 5 тис. т по ціні 261,51 дол. США/т. У подальшому значного збільшення експорту та імпорту не очікується.

Пропозицiя

Галузь картоплярства — одна з найважливіших у агропромисловому комплексі країни. Займаючи не більше 5,2% площі сільськогосподарських угідь, картопля становить близько 18% валової продукції рослинництва і майже 11% валової продукції сільського господарства. Її широко використовують для продовольчих цілей, технічної переробки та як корм для худоби.
Картоплю вирощують на всіх континентах. За даними FAOSTAT, посівні площі під цією культурою у світі мають тенденцію до зростання, однак виробництво її має значні розходження по країнах і континентах. Більше 85% світових площ картоплі зосереджені в Європі та Азії. Найбільші площі вона займає у Китаї, Росії, Індії, Україні, США, Польщі й Білорусі.
Обсяги виробництва бульб в Україні суттєво не змінюються і в останні роки коливаються у межах 22–24 млн т. Як правило, урожай залежить від кліматичних умов. Через літні посухи господарства втрачають від 10 до 30% урожаю, до того ж отримують картоплю дрібну й нетоварну, яка в процесі зберігання псується, а відтак, валовий збір зменшується.
Наслідки аномальної посухи у 2015 р. також негативно позначилися на врожайності й валовому зборі картоплі, який становив 20 839,3 тис. т у всіх категоріях господарств, у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах — 463,7 і в господарствах населення — 20 383,3 тис. т. Найспекотніше літо за останні 15–20 років призвело до того, що урожайність у Житомирській, Київській, Чернігівській та інших картоплесіючих областях скоротилася на 20–30% порівняно з попереднім роком. Стримує ріст урожайності відсутність поливу в господарствах: у сільгосппідприємствах під поливом перебувають лише 10% посадок картоплі.
У 2016 р. погода сприяла виро­щуванню картоплі, але в цілому він був непростим. За оцінками експертів, 10–15% картоплі до морозів не зібрали з поля (в основному у Київ­ській, Чернігівській і Житомирській областях). Валовий збір становив 21 745,8 тис. т, що на 4,3% більше, ніж у 2015 р. У т. ч. у сільськогосподарських підприємствах зібрали 463,7 (на 1,7% більше), а у господарствах населення — 21 282,1 тис. т (4,4% більше) (табл. 1).
Найбільші валові збори у всіх категоріях господарств були отримані у 2016 р.: у Вінницькій області — 1848,6 тис. т, Київській — 1700, Львівській — 1618,9, Чернігівській — 1200,5, Житомирській — 1316,6, Рівненській — 1249,4, Хмельницькій — 1320,5, Полтавській — 1063,4 та Волинській — 1132,4 тис. т. Частка цих областей у загальному зборі становить 57,3%.
Найбільше серед сільгосппідприємств картоплі виростили господарства Тернопільської (36,5 тис. т), Чернігівської (117,2), Житомирської (59,4), Львівської (45,1) та Київської (51,3 тис. т) областей.
У господарствах населення найбільші обсяги валового збору були на Вінниччині (1844,4 тис. т), Київщині (1648,7), Львівщині (1573,7), Чернігівщині (1083,3), Житомирщині (1257,2), Рівненщині (1245,4), Хмельниччині (1318), Волині (1119,8) та Полтавщині (1047,3 тис. т). Найменше зібрали господарства у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Луганській областях, які не належать до картоплесіючих. Природні й кліматичні умови дозволяють там вирощувати в основ­ному ранню картоплю і реалізувати її у квітні — травні, створюючи конкуренцію імпорту. Картоплю для споживання восени та взимку у цих областях купують і частково обмінюють на кавуни, цибулю, томати тощо (табл. 2).
Найбільш сприятливі умови для вирощування картоплі у зонах Полісся і Лісостепу, де її посіви розміщені на 78% площ. Решту вирощують у посушливій степовій зоні, здебільшого на зрошуваних землях. Більше 90% площ — ділянки від кількох соток до 5 га. При цьому лише на незначній частині посівів отримують урожаї бульб до 230–365 ц/га.
У останні роки площі під картоплею зменшуються. У 2016 р. в усіх категоріях господарств вони скоротилися на 6,5% порівняно з 2012 р. і становили 1311,5 тис. га. Найбільші площі у всіх категоріях господарств були у Вінницькій (108,2 тис. га), Київській (94,7), Львівській (93,9), Чернігівській (79,4), Житомирській (69,5), Рівненській (69,9) та Хмельницькій (65,8 тис. га) областях (табл. 3).
У 2015 р. у сільськогосподарських підприємствах найбільше площ під картоплею було у Чернігівській (5,2 тис. га), Житомирській (3,3), Київській (2,9) і Львівській (2 тис. га) областях, у господарствах населення — у Київській (90,9), Рівненській (68,5), Вінницькій (107,1), Львівській (92,5), Чернігівській (70,7), Хмельницькій (64,9), Сумській (56,9) і Тернопільській (56,6 тис. га).
У 2016 р. площі у сільгосппідприємствах майже в усіх областях зменшилися. Так, на Житомирщині вони становили 3 тис. га (зменшення на 9,1% порівняно з попереднім роком), на Київщині — 2,2 (24,1%), Чернігівщині — 4,9 (5,8%), Львівщині — 1,9 (5%). У господарствах населення найбільше картоплі торік вирощували на Вінниччині (107,9 тис. га), Київщині (92,5), Львівщині (92), Чернігівщині (74,5), Житомирщині (66,5), Рівненщині (69,6), Хмельниччині (65,6), Полтавщині (53,4) та Волині (71,1 тис. га).
Середня урожайність у всіх категоріях господарств у 2015 р. становила 161,4, у 2016 — 165,8 ц/га, у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах — 198,6 і 211,3, а у господарствах населення — 160,8 і 165 ц/га відповідно. Зниження урожайності спричинює, перш за все, заощадження на купівлі елітного та сертифікованого репродукційного матеріалу — в якості насіння селяни використовують переважно дрібні бульби та залишки попереднього врожаю.
Промислові картоплярі, щоб отримувати високі врожаї, мусять інвестувати у кожен гектар посадок 90–100 тис. грн. При цьому левову частку у собівартості фермерської картоплі займають імпортні компоненти: насіння з Франції чи Нідерландів, добрива, засоби захисту рослин і спеціальна техніка. Господарства ж населення вкладають мінімум коштів і виробляють багато продукції лише за рахунок кількості виробників. Тому сільгосппідприємства відшкодовують витрати на вирощування другого хліба лише при виникненні дефіциту в екстремальні роки, тобто при втраті врожаю через затяжні дощі, посуху або захворювання. Щоб повернути витрачені кошти, вони мають збирати по 28–30 т/га, а досягти такого рівня урожайності у зонах ризикованого землеробства майже неможливо.
Найвищий урожай у 2015 р. мали фермери Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Сумської та Чернігівської областей, у 2016 р. — Він­ницької, Житомирської, Київської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Хмельницької та Чернівецької (табл. 4). У господарст­вах населення непоганою була врожайність у Полтавській (205,7 ц/га), Житомирській (204), Черкаській (185,4), Чернігівській (173,1) та Вінницькій (171 ц/га) областях.
До основних причин низьких урожаїв можна віднести недотримання строків сортооновлення і сортозаміни, використання старих низьковрожайних сортів та виродженого посадкового матеріалу, недостатнє удобрення, недотримання строків висадки, за­бур’яненість та зрідженість посадок, недостатній захист від шкідників та хвороб, порушення оптимальних умов зберігання посадкового матеріалу.
На прилавках України вся картопля власного виробництва, крім надранньої та частково насіннєвої, яку завозять з інших країн. При цьому в агропідприємствах вирощують менше 3% від загального виробництва, а 97% — у приватному секторі.

Реалiзацiя

Одне з найболючіших і найскладніших питань для українських картоплярів — реалізація вирощеного врожаю. Продавати бульби великими партіями можна лише переробним підприємствам або супермаркетам. Проте при нинішній розпорошеності виробництва сформувати такі великі партії без кооперації неможливо. Досвід Західної Європи свідчить про великі перспективи кооперативів — об’єднавшись, виробники картоплі там спільно формують ринок. В Україні, на жаль, цього поки немає. Значна частина виробників у нас не є платниками податків, і далеко не всі вони можуть платити 20% податку, щоб увійти в організований ринок. Поки ця проблема не буде вирішена на державному рівні, вивести продукцію дрібних виробників у цивілізовані канали збуту неможливо. А через це держава втрачає значно більше, ніж отримує.
За майже відсутньої переробки оптовики сьогодні беруть максимум кілька десятків тонн картоплі. До супермаркетів же увійти з товаром вкрай складно, і при цьому торгові мережі зазвичай пропонують найнижчу ціну. Тож єдиний вихід для виробників — продаж бульб кінцевому споживачеві через оптові ринки.
До речі, в українських торгових мережах у фасованому вигляді реалізують лише 15% картоплі, що свідчить про невисоку культуру споживання цього товару. Для порівняння, в Європі цей показник перевищує 90%.
Майже 80% вирощеної картоплі сільськогосподарські підприємства звичайно реалізують іншим господарюючим суб’єктам (комерційним структурам), однак за 2016 р. такої інформації немає, як і статистичних даних по обсягах і цінах реалізації на міських ринках, населенню в рахунок оплати праці, переробним підприємствам та пайовикам в рахунок орендної плати. Хоча відомо, що споживачі дедалі більше надають перевагу купівлі на ринку картоплі, вирощеної господарствами населення — їх приваблює вибір сортів, розмір і якість бульб, а також більш гнучка ціна протягом дня (табл. 5).
Перспективи розвитку промислового виробництва найбільше залежать саме від ринку збуту, тому найбільшими проблемами картоплярства є відсутність експорту і переробки. У минулому картопля, яка не була реалізована за держконтрактами чи закуплена овочевими базами, надходила на переробні заводи. Це не зовсім влаштовувало товаровиробників, адже оплата за цим каналом була найнижчою і несвоєчасною, проте сховищ у господарствах не було, тож вони були змушені віддавати бульби й на таких умовах. А протягом останніх 10 років переробки картоплі в Україні практично немає, тож майже весь вирощений урожай використовують на споживання, корм худобі й насіння, а близько 30% його, за неофіційними даними, втрачається.
Відтак високий урожай стає справж­ньою проблемою для виробників, і вони змушені скорочувати площі під другим хлібом. У 2015 р. у сільськогосподарських підприємст­вах вони скоротилися на 22,3% порівняно з попереднім роком, у господарствах населення — на 3,4%. У 2016 р. підприємства зменшили посадки ще на 5,7%, а населення збільшило їх на 1,7%. Порівняно з 2012 р. сільгосппідприємства торік мали на 44,9% менше картопляних плантацій, господарства населення — на 8,3%.

Цiнова ситуацiя

У таких умовах ціна картоплі на ринку з року в рік відчутно коливається. Саме ця культура стала рекордсменом по падінню цін — у врожайні 2012–2014 рр. у населення поліського регіону оптом її закупляли по 0,70 грн/кг, у 2015–2016 рр. — по 1,5–2 грн/кг, тож виробники зазнавали значних збитків.
Головна причина низької ціни — надвиробництво. Щороку в Україні вирощюєть 22–23 млн т бульб, тоді як для покриття потреб споживання достатньо 5–7 млн т, та ще 5–6 млн йде на посадку. Переробка, як уже зазначалося, у нас майже немає, використовувати картоплю на корм худобі недоцільно, а при зберіганні значна частина врожаю псується через брак сховищ.
Сільськогосподарські підприємства реалізують картоплю за ще нижчою ціною, ніж господарства населення. У 2012 р. вони збували врожай у середньому по 1139,6 грн/т, у 2013 — по 1860,9, 2014 — 2173,6, 2015 — 2436,3 і у 2016 р. — по 2631,8 грн/т. При цьому ціна реалізації іншим господарюючим суб’єктам була на 12–15% вища за середню, а переробним підприємствам — більш ніж удвічі нижча (табл. 6).
Господарства населення продають картоплю в основному перекупникам, на міських ринках чи навіть у дворах, а частково обмінюють її на інші продукти (кавуни, цибулю, олію, перець, томати тощо). У 2014 р. спостерігався масовий вихід на ринки дрібних товаровиробників, і надмірна пропозиція при зниженні споживчої активності населення обвалила ціну. У минулі роки привабливим для селян був ринок у Копанях Херсонської обл., де скуповували картоплю жителі Криму, Донець­кої, Луганської й Запорізької областей. До 30–40% покупців там було з Донбасу, тож нині на цьому ринку затишшя. Якби не АТО й анексія Криму, оптова ціна картоплі досягала б 3–3,5 грн/кг. Втрачені можливості реалізації другого хліба, за оцінками спеціалістів, становлять більше 0,5 млн т.
Учасники ринку розраховували на сезонний ріст цін наприкінці листопада і початку грудня 2016 р., але його не відбулося. Станом на середину грудня ціна бульб від фермера становила 3–3,2, а з доставкою в магазин — 4,4–4,5 грн/кг. Це фактично рівень собівартості для промислових виробників. Щоб отримати хоч якийсь прибуток, вони мали б продавати картоплю з господарств по 4,5–5 грн/кг. Середня ціна реалізації за всіма каналами у 2016 р. становила 2631,8 грн/т, що на 8% більше, ніж у попередньому році (табл. 6).
Найкращим джерелом забезпечення населення картоплею є супермаркети, які пропонують найменшу кінцеву ціну, зручність покупок і гарантовану якість (адже дрібний виробник не контролюється на наявність у продукції інсектицидів та нітратів). Останнім часом вони активно збільшують свою частку в роздрібній торгівлі. Проте власних сховищ торгові оператори не будують, тому зацікавлені у постачальниках, котрі забезпечили б цілорічні безперервні поставки. Для виробників же супермаркет — великий клієнт, який закуповує значні обсяги продукції, і працювати з ним зручніше, ніж з кількома оптовиками. Втім, поки що торгові мережі є невеликим каналом збуту картоплі — через них реалізують лише близько 5% її загальної кількості.
Як відомо, ціни реалізації картоплі залежать від попиту і пропозиції, сезону, витрат на виробництво й реалізацію, ринкових зборів, регіону виробництва і віддаленості від нього місця продажу. Зростання ціни навесні пов’язане з недостатньою кількістю товарної продукції через відсутність умов для зберігання. Воно триває майже півроку (від збирання урожаю до садіння у ґрунт), і увесь цей час бульби мають перебувати у типових сховищах, де автоматично регулюються температура та відносна вологість повітря, або у пристосованих приміщеннях. Існуючі сховища з охолодженням можуть прийняти лише 4% товарної картоплі, а більше 80% її зберігаються в погребах і підвалах.
У той же час, жодна культура не потребує термометра у сховищі так, як картопля, адже за температури нижче 0...–1°С бульби підмерзають, а вище 5°С починається ріст паростків. Водночас якість зберігання у великій мірі залежить від сорту, умов вирощування та збирання врожаю.
Найвищими оптово-відпускні ціни картоплі були у І півріччі 2016 р. У Закарпатській області протягом січня — липня вони досягали рівня 6,6 грн/кг, у Луганській — від 5 грн/кг у січні до 7,69 у червні та 7,19–7,65 у липні — серпні. У решті областей у цей період ціна трималася на рівні 4–5 грн/кг з невеликими відхиленнями. З початком збирання нового врожаю ціни почали знижуватися: у більшості областей вони становили 3–4, і лише у Луганській — більше 5 грн/кг. У середньому по Україні з січня по липень ціна була на рівні 4,20–4,70 грн/кг, а у серпні — грудні знизилася до 3,3–3,67 грн/кг (табл. 7). У 8 областях оптово-відпускні операції з картоплею не здійснювалися.
Порівнюючи роздрібні ціни І півріччя 2016 р. з аналогічним періодом 2015 р., можна сказати, що в середньому по Україні вони зросли у січні на 64,2%, лютому — на 49,6, березні — на 28,9, квітні — 32,7, травні — 41,5 і червні — лише на 4,5%. У липні — серпні ціна зросла на 0,5 і 4,5% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, а починаючи з вересня зменшилася: у вересні — на 1,3%, жовтні — 7,2, листопаді й грудні — на 12,5% (табл. 8, рис. 1).
Середня ціна у квітні — червні помітно вища, ніж у інші місяці, завдяки реалізації ранньої картоплі, що закуповують за кордоном.
Диференціація цін по регіонах зумовлена не лише зональними особливостями виробництва, а й різницею рівня споживання, а отже, загального попиту. Зазвичай високі ціни на другий хліб установлюються на півдні й сході (АР Крим, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Донецька області) та у столиці, а найнижчі — у поліському регіоні як місці основного виробництва (Чернігівська, Житомирська, Львівська, Київська і Тернопільська області).
У січні 2016 р. найвищі роздрібні ціни були у Києві (8,21 грн/кг), Одеській (7,47), Донецькій (6,33), Запорізькій (6,65) і Луганській (6,89) областях, а найнижчі — у Львівській (4,73), Чернігівській (4,67), Волинській, Сумській, Тернопільській (5), Хмельницькій (5,03) і Чернівецькій (5,01). У лютому дорого продавали бульби у Києві (6,15 грн/кг), Одеській (7,19), Запорізькій (6,66), Луганській (6,59), Херсонській (6,31) і Харківській (6,19) областях і значно дешевше — у Чернігівській (4,62), Львівській (4,71), Чернівецькій (4,85), Волинській, Сумській та Тернопільській 5 грн/кг).
У березні в Києві за 1 кг картоплі брали в середньому 7,1 грн, більше 6 грн — у Луганській, Одеській і Херсонській областях, у межах 5 грн — в Івано-Франківській, Волинській, Кіровоградській, Сумській, Рівненській, Чернівецькій і Чернігівській. У квітні в столиці середня ціна зросла до 7,22 грн/кг, у Херсонській області становила 6,31, в Одеській — 6,93 і Харківській — 6,19 грн/кг. Менше 5 грн/кг брали тоді у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях. У травні в Києві ціна не змінилася, в Одеській області досягла 7,89 грн/кг, у Харківській і Херсонській була більше 6, а у Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській — менше 5 грн/кг.
У червні за 1 кг картоплі у Києві просили вже 8,87 грн, вище 8 грн/кг були ціни у Вінницькій, Закарпатській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій областях, вище 7 — у Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській та Харківській, а у решті областей — близько 7 грн/кг. У ІІ півріччі найвищими були ціни у Києві (від 8 до 9 грн/кг), Одеській (6,5–7), Донецькій, Луганській і Харківській (5–5,5) областях, а найнижчі — на Вінниччині — 2,5–3,17 грн/кг (табл. 9).  


(Далі буде)

В. Пасічник

Визначник хвороб та шкідників карто...
Wednesday, 11 July 2018
Довідник кишенькоговго формату містить матеріали про найпоширеніші в Україні хвороби і шкідників картоплі.
Fresh Business Expo готується до 7-...
Wednesday, 18 July 2018
З 4 по 6 грудня 2018 року Fresh Business Expo Ukraine всьоме розпочне свій захід. Виставка знову відбудеться у Міжнародному виставковому центрі (МВЦ) у Києві.
Tuesday, 07 August 2012
Огурец одно из наиболее распространенных овощных растений. Его выращивают как в открытом, так и в защищенном грунте. В его плодах 9598% воды и ничтожно малое количество белков, жиров и углеводов. Оставшиеся 3% включают каротин, витамины...
Thursday, 29 July 2010
Рекомендации по выращиванию в Лесостепи Украины Боб овощной. Молодые рас...
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир