Главное меню
Реклама

`

Морква — економiчно вигiдна культура

Морква є важливим джерелом вуглеводів, біологічно активних речовин і мінеральних солей.

Морква є важливим джерелом вуглеводів, біологічно активних речовин і мінеральних солей. У 100 г її коренеплодів містяться 11,4 мг ефірної олії, до 1,8 мг вітаміну В1, до 14,7 мг — РР, 1,4 — В2, 1,4 — В6, до 100 мг вітаміну С, 0,02–0,03 мг біотину, 1,3 мг фолієвої кислоти, а також ферменти, амінокислоти та органічні кислоти, що регулюють обмінні процеси в організмі й підвищують його захисні функції. Згідно з даними Україн­сько­го науково-дослідного інституту харчування та Міністерства охорони здо­ров’я України, річна норма споживання моркви на людину становить 15,5 кг.
Разом із капустою, буряком столовим та цибулею ріпчастою морква входить у так звану борщову групу овочевих культур, тому є досить ліквідним продуктом, попит і ціна на який порівняно стабільно високі. Однак тут слід зазначити, що максимальний прибуток забезпечує закладання коренеплодів на зберігання, адже ціни на моркву дуже привабливі для фермерів з січня по квітень — травень. Більш рентабельним є також вирощування моркви на ранню пучкову продукцію із застосуванням підзимніх посівів, однак і ризики у такому разі, звісно, вищі. Стабільним з економічної точки зору є виробництво моркви для подальшої переробки на овочеві соки, пюре, салати за заздалегідь укла­деними контрактами. Крім того, за оцінками фахівців, Україна має значний експортний потенціал щодо вирощування моркви за технологіями органічного землеробства.
Культурні форми моркви належать до родини Окружкових, або Селерових (Аріасеае) виду Daucus sativa Zagor. Цей вид виділено із загального, який включає і дикі форми Daucus саrоtа L. Його поділяють на 5 підвидів. Основні з них:
1. Середземноморський (D. s. ssр. mediterraneus Zagor.) має зелені листки із світлим або темним відтінком. Листкова пластинка 4- або 5-кратно перисторозсічена на дрібні сегменти. Черешки листків голі або слабо опушені жорсткими волосками. Коренеплоди м’ясисті, червоно-оран­жеві або жовті. П. С. Загорський виділяє 3 різновиди моркви: каротиновий, жовтий і білий. У жовтих різновидів коренеплоди містять пігмент антохлор.
2. Афганський (D. s. ssр. afganicus Za­gor.) має сіро-зелені листки із сизим відтінком. Пластинки листків 2- або 3-кратно перисторозсічені, сегменти лан­цетної або гострогородчастої форми. Черешки листків часто з антоціановою пігментацією, м’яким густим або рідким опушенням. Коренеплоди з тонкою центральною деревиною, жовті або фіолетові, часто з бічними корінцями. Цей підвид моркви поширений у Середній Азії.
3. Японський (D. s. ssр. japonicus Zagor.) має зелені листки із світлим або сірим відтінком. Листкова пластинка 3- або 4-кратно перистороз­січена. Черешки рідко опушені, з м’я­кими або жорсткими волосками. Коренеплоди довгі, гладенькі, кри­ваво-червоні або ясно-жовті. Кри­ваво-чер­воне забарвлення коренеплодів зумовлене пігментом типу лікопіноїдів.
На другому році життя за ранньовесняного висаджування з коренеплоду виростають листки, а пізніше — квітконосні стебла, які розга­лужуються. На кінцях розгалужень утворюються суцвіття — складні зонтики. Квітки п’ятір­ного типу, невеликі, з білим віночком і нижньою двогніздною зав’яззю. Плід моркви двонасінний, під час обмолоту розпадається на окремі сім’янки.

Місце у сівозміні

Моркву столову вирощують в овочевих і польових сівозмінах. Під неї відводять легкі, родючі ґрунти, адже важкі, безструктурні запливаючі та кислі для її вирощування непридатні. Втім, кислі ґрунти можна вапнувати, що позитивно впливає на урожайність коренеплодів і їхню якість.
Оскільки насіння моркви дрібне і довго проростає, під неї потрібно виділяти площі, чисті від бур’янів. Тому в сівозміні моркву найчастіше вирощують після обороту пласта багаторічних трав. Часто її розміщують на одному полі з цибулею, буряком, пастернаком і селерою.
Попередниками моркви в овочевих сівозмінах є цибуля, огірок, капуста рання і цвітна, картопля рання, у польових — багаторічні трави, озима пшениця.
Сорти й гібриди: Ассоль, Баядера, Болівар F1, Матч F1, Мірафлорес F1, Сатурно F1, Болтекс, Вереснева, Кампіно, Карлена, Корріда, Оленка, Осіння королева, Ред Кор, Саманта, Шантене сквирська, Флассіка, Фіона, Яскрава, Бюро F1, Балтімор F1, Веста F1, Лагуна F1, Сквирянка F1, Чумак F1 та ін.

Обробіток ґрунту

Після збирання попередника поле лущать у два сліди на глибину 6–12 см. Це можна робити за допомогою дискових лущильників ЛДГ-10, ЛДГ-5 або дискових борін БДТ-10, БДТ-7 в агрегаті з трактором ДТ-75. Друге лущення проводять корпусними лущильниками (наприклад, ППЛ-10-25 з трактором ДТ-75) на глибину 14–16 см із наступним вирівнюванням поля (зазвичай планувальниками П-2,8, ПА-3, П-4 з тим же трактором). Інтервал між першим і другим лущенням — 2–3 тижні.
Після розпланування поля під зяб­леву оранку в Лісостепу і Поліссі вносять мінеральні добрива з розрахунку N90P90K90 (рекомендації ІОБ НААН). На кожні 10 т урожаю морква виносить N57P16K27. У Степу норма мінеральних добрив — N90P120K90. 50–70% їх вносять під оранку (азотні — навесні). Для виконання цього агрозаходу зазвичай використовують агрегат ІРМГ-4, а навантаження у розкидачі проводять екскаватором. Свіжі органічні добрива під моркву не вносять, оскільки це спричинює розгалуження коренеплодів. Та якщо моркву вирощують по неудобреному попереднику, можна внести перегній у нормі 10–20 т/га.
Оранку на зяб здійснюють на глибину 25–30 см плугом з предплужником. За плугом навішують борони для вирівнювання поверхні або проводять боронування спеціальним агрегатом С-11У з важкими боронами ЗБЗТУ-1 і прикочують котками СКГ-2, що сприяє доброму проростанню бур’янів. Через 10–15 діб, як тільки з’являються бур’яни або після дощу, виконують культивацію на глибину 10–12 см культиватором з боронами, а через 2 тижні її повторюють. Культиватор обладнують двосторонніми лапами з перекриттям. До замерзання ґрунту, якщо він ущільнений, проводять також чизелювання на глибину 18 см культиватором ЧКУ-4. На зрошуваних землях у посушливу осінь проводять поливи нормою 300–350 м3/га з метою провокації сходів бур’янів. Узимку не буде зайвим виконати валкування снігу.
Навесні обробіток починають з ранньовесняного боронування зябу важкими (БЗТС-1) або середніми (БЗСС-1) боронами в агрегаті С-11У з трактором. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту борони агрегатують з легкими боронами ЗБП-0,6А. У другий слід після боронування з розривом у 2–3 години проводять шлейфування ШБ-2,5 у зчіпці СП-16 з трактором.
Передпосівну культивацію здійснюють комбінованим агрегатом з одночасним внесенням гербіциду. Для цієї мети культиватор агрегатують із трактором, на який монтують апаратуру обприскувача ПОУ з виведенням штанги з розпилювачами перед робочими органами культиватора. Приготування робочого розчину гербіциду і підвезення води більшість господарств здійснюють агрегатом АПЖ-12 з трактором МТЗ-80. Перелік гербіцидів, які застосовують для знищення бур’янів на посівах моркви, наведений у таблиці. Норма витрати робочої рідини — 250–300 л/га. Ефективність гербіцидів суттєво підвищується за застосування поливів невеликими нормами (200–250 м3/га). Однак слід пам’ятати, що за вирощування моркви на пучкову продукцію гербіциди застосовувати не рекомендується у зв’язку з коротким періодом вегетації рослин.
Насіння моркви дрібне і довго проростає, тому важливе значення має його підготовка до сівби. Вона має включати калібрування шліфованого насіння на решетах із діаметром отворів 1,5 мм і його барботування киснем з балонів у воді за температури 20°С упродовж 18–24 годин. Цей захід знімає дію інгібіторів, що природно є у насінні моркви, забезпечує дружне проростання, підвищує польову схожість і посилює початковий ріст рослин. Для захисту від фомозу та альтернаріозу насіння моркви протруюють.

Сівба

Строки сівби моркви залежать від сорту та мети виробництва і можуть бути підзимовими, весняними та літніми. В умовах Півдня України ранні сорти сіють наприкінці березня або у перших числах квітня, у Лісостепу і Поліссі — у першій декаді квітня, намагаючись використати запаси ґрунтової вологи. Пізні сорти, призначені для зберігання і переробки, висівають із середини квітня до кінця травня і збирання проводять у жовтні.
Для Півдня України на краплинному зрошенні можливий варіант ущільнювальних посівів після культур, які рано збираються (капуста рання, огірок, буряк столовий на пучкову продукцію), щоб максимально інтенсивно використовувати площу. У цьому випадку сівбу проводять ранньостиглими сортами або гібридами не пізніше 20 липня. Для рівномірного загортання насіння ґрунт перед сівбою коткують гладенькими котками СКГ-2.
Висівають підготовлене насіння овочевими або сівалками точного висіву (такими як «Клен», «Гаспардо», «Стенхей», «Аккорд», «Калібра») з міжряддям 45 см звичайним (краще широкосмуговим) сошником з шириною смуги 7–8 см або за схемою 3-рядкової (40 + 40 + 60 см) чи 4-рядкової (20 + 20 + 20 + 60, 60 + 7 + 24 + 7 + 24 + 7 + 24 + 7 см) стрічки. За такої схеми розміщення і застосування гербіцидів немає потреби у міжрядному обробітку. Норма висіву — 4,5–5 кг/га, глибина загортання за весняної сівби — 1,5–2 см, за літньої — 2–3 см. Використовуючи якісне насіння й сучасну посівну техніку, норму висіву можна знизити до 1,5–2 кг/га. На крапельному зрошенні норму висіву збільшують до 2,5 кг/га — 1,2–1,8 млн насінин на 1 га. Густота рослин залежно від умов вирощування може становити від 750 тис. до 1100 тис./га.
Після сівби поле коткують кіль­часто-шпоровим котком ЗККШ-6 у зчіпці С-11У з колісними тракторами.

Догляд за посівами

Для досходового обробітку посівів з метою знищення ґрунтової кірки і сходів бур’янів зазвичай використовують легкі борони (скажімо, ЗБП-0,6А або ЗОР-0,7 у широкозахватних зчіпках С-11У) або навісні сітчасті борони типу БСО чи БСН-4. Боронують на малій швидкості впоперек рядків.
Удруге посіви боронують після появи сходів, у фазі 2–3 справжніх листків для знищення проростаючих бур’янів, розпушення ґрунту та проріджування рослин. При цьому видаляється 25–30% сходів моркви. Якщо на 1 погонному метрі рядка їх не більше 35–50, боронувати не можна. З появою повних сходів міжряддя розпушують на глибину 5–6 см плоскорізними лапами, залишаючи 7–9 см захисної зони з обох боків рядка чи смуги.
Щоб поліпшити повітрообмін у ґрунті й зруйнувати кірку, за вегетаційний період міжряддя розпушують 4–6 разів, змінюючи глибину від 6 до 12 см і підбираючи різні робочі органи (лапи долотоподібні, двосторонні, односторонні бритви). Для виконання цього агро­заходу використовують культиватори в агрегаті з колісними тракторами.
У фазі 1–3 листків для знищення бур’янів проводять обприскування гербіцидами Селект (0,4–0,8 кг/га), Тарга Супер (2–3 кг/га), Фуроре Супер (0,8–2 кг/га), Фюзілад Супер 125 ЕС (1–2 кг/га).
Морква — культура відносно посухостійка, але на півдні, у зоні нестійкого зволоження високі, і стабільні врожаї можна отримувати лише з використанням зрошення. На зрошуваних землях у Лісостепу за посушливої погоди моркву слід поливати 2–6 разів, у Степу — 5–7. Норми поливу в першій половині вегетації (від сходів до початку формування коренеплодів) становлять 250–300 м3/га, а від формування коренеплодів до повного їх визрівання — 500–600 м3/га. Можна застосовувати й краплинне зрошення. Нижня межа вологості ґрунту, за якої треба поливати, до початку формування коренеплодів — 80% НВ, у другій половині вегетації — 70% НВ. За 15–20 діб до збирання врожаю поливи припиняють.
Початок поливного сезону залежить від погодних умов. Найчастіше поливи починають з кінця квітня — початку травня і закінчують за 2–3 тижні до збирання, щоб уникнути розтріскування коренеплодів та поліпшити умови для механізованого збирання. На краплинному зрошенні поливи проводять регулярно, підтримуючи рівень вологості ґрунту згідно з фазою розвитку рослин.

Збирання та зберігання

Збирають коренеплоди у фазі технічної стиглості до настання заморозків — з ІІ декади вересня до ІІІ декади жовтня. Зі зниженням середньодобової температури до 2…4°С ріст коренеплодів зупиняється, а короткочасні приморозки (–1…–2°С) мо­жуть призвести до їх пошкодження. Ранні строки збирання також небажані: у теплу, суху і вітряну погоду коренеплоди в’януть та стають більш схильними до пошкодження хворобами під час зберігання.
Якість свіжих молодих коренеплодів моркви, вирощених у відкритому ґрунті, що заготовлюють і реалізують для споживання у свіжому вигляді й промислової переробки, має відповідати вимогам ДСТУ 286-91. Вони мають бути свіжі, не в’ялі, не­ушкоджені, з властивими сорту (гібриду) формою і забарвленням, діаметром 2,5–6 см (для молодої свіжої моркви — не менше 1,5 см). Вміст залишкової кількості пестицидів, мікотоксинів та нітратів у них не має перевищувати допустимі рівні. Допустимі норми вмісту важких металів, відповідно до ДСТУ 286-91: свинцю — 0,5 мг/кг, кадмію — 0,03, ртуті — 0,02, міді — 5, цинку — 10 і миш’яку — не більше 0,2 мг/кг сирої маси коренеплоду.
В умовах товарного виробництва економічно вигідним та організаційно доцільним є збирання коренеплодів комбайнами зарубіжного виробництва. Зібрані коренеплоди транспортують для товарної доробки на лініях ЛСК-20, ПСК-6. Товарну моркву завантажують у контейнери, в яких вона зберігається і відправляється на реалізацію. Навантаження контейнерів і складання їх у штабелі в овочесховищах здійснюють агрегатами на зразок АВН-0,5 чи КОН-0,5, транспортування контейнерів у сховище — тракторними причепами.
Часто моркву зберігають у овоче­сховищах і підвалах насипом, у штабелях, пірамідах, ящиках і поліетиленових мішках. Температуру підтримують у межах 1…2°С, а відносну вологість — 90–95%. За низької відносної вологості коренеплоди швидко в’януть. Можна зберігати урожай і у вузьких (до 1,5 м) невисоких буртах, однак у такому випадку все залежить від погодних умов.
У овочесховищах морква часто зверху мокріє й загниває, тому приміщення слід систематично провітрювати або вкривати коренеплоди мішковиною, матами. У штабелі або піраміди коренеплоди рекомендується складати голівками назовні й пересипати кожен ряд вологим річковим піском шаром 1–2 см. Висота штабеля (піраміди) — 80–100 см (15–20 рядків). Для зберігання у ящиках на дно насипають вологий пісок (2–3 см), на нього вкладають коренеплоди у кілька шарів і пересипають їх піском. Добре зберігається морква й у поліетиленових чи крафтових мішках (по 20 кг), які залишають напіввідкритими для надходження повітря. Для запобігання розвитку хвороб ефективне обпилювання коренеплодів крейдою (20 кг/т).
Найбільш надійний і сучасний спо­сіб зберігання — холодильні камери зі стабільною температурою повітря та відносно високою вологістю. За температури 0…10°С морква зберігається 4–6 місяців, за 2…5°С — 2–3.  

О. Улянич, д. с.-г. н., професор, завідуюча кафедрою овочівництва Уманського НУС

Fresh Business Expo розпочне вдоско...
Friday, 09 November 2018
Через місяць Fresh Business Expo розпочне вдосконалену версію себе 2018 року! Цього року організатори додають тепличний сектор. Тепличні технології в Україні набувають значної актуальності. З часом ця галузь стане ще більш прибутковою, оскільки є попит на продукцію та сприятливі умови для розвитку....
Fresh Business Expo готується до 7-...
Wednesday, 18 July 2018
З 4 по 6 грудня 2018 року Fresh Business Expo Ukraine всьоме розпочне свій захід. Виставка знову відбудеться у Міжнародному виставковому центрі (МВЦ) у Києві.
Wednesday, 10 June 2015
В настоящее время производство моркови во всем мире составляет около 25 млн т, а площадь выращивания около 1 млн га.
Friday, 09 September 2011
В Украине овощным культурам вред могут наносить множество грибных, бактериальных и вирусных болезней, а также свыше 300 видов вредителей. Знание биологических особенностей вре&...
Текущий номер
Поиск
Авторизация
Логин
Пароль
Реклама

© Copyright 2009 - Ovoschevodstvo.com All Rights Reserved     |     Дизайн — Свердличенко Алексей     |     Програмирование — Хагшенас Хажир